Факультет права, публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/679f6d45-111b-4d96-8e48-13b1d8f93e4b
Browse
44 results
Search Results
Item Розвиток цифрових інструментів для забезпечення доброчесності в публічному управлінні: досвід ЄС для України(2025) Вербоватий, Андрій ВіталійовичРозбудова доброчесності головний аспект реформування публічного управління на шляху України до Європейського Союзу. Одним із важливих напрямів цих змін можна вважати впровадження цифрових технологій, які забезпечують підвищену прозорість, зниження корупційних ризиків та ефективне управління публічними ресурсами. Європейський Союз має значний досвід у використанні цифрових інструментів для забезпечення доброчесності в публічному управлінні, який може стати цінним орієнтиром для України.Item Аналіз сучасних наукових підходів до проблем гендерної політики у системі публічного управління України(Київ: ТОВ «ДКС Центр», 2022) Яременко, О. І.У статті здійснено ретроспективний аналіз змістовного наповнення терміну "гендер" та базових положень гендерної теорії, у результаті чого запропоновано авторське розуміння даного предикату як ідеологічно нейтральну форму існування статі у соціумі, яка структурується в умовах соціально-культурного впливу та детермінує суспільно-рольову модальність жінок і чоловіків. На основі критичного аналізу доводів науковців актуалізовано релевантність гендерної політики у системі публічного управління України, як первинний засіб побудови відносин влади, що сигніфікує і легітимізує владні відносини у суспільстві. Здійснено аналіз нормативно-правових актів державного та міжнародного права на предмет регулювання гендерної політики у сфері публічного управління, у результаті чого зроблено висновок про формальне законне збалансування гендерного паритету рівноправністю участі жінок та чоловіків у процесах державного управління. Акцентується увага на певних проявах гендерних стереотипів, які перешкоджають статевій паритетності на керівних посадах публічного управління. Систематизовано ряд домінуючих гендерних дискримінант, присутніх у суспільних та політичних відносинах. Презентовано авторське бачення атрибутиву гендерної дискримінації у системі публічного управління України, яке згенеровано на основі критичного аналізу доктринальних наукових підходів до цього питання. Викладено пропозиції здійснити гендерно-інституційну трансформацію політики у сфері публічного управління України за допомогою державного механізму забезпечення гендерної рівності. У статті здійснено ретроспективний аналіз змістовного наповнення терміну "гендер" та базових положень гендерної теорії, у результаті чого запропоновано авторське розуміння даного предикату як ідеологічно нейтральну форму існування статі у соціумі, яка структурується в умовах соціально-культурного впливу та детермінує суспільно-рольову модальність жінок і чоловіків. На основі критичного аналізу доводів науковців актуалізовано релевантність гендерної політики у системі публічного управління України, як первинний засіб побудови відносин влади, що сигніфікує і легітимізує владні відносини у суспільстві. Здійснено аналіз нормативно-правових актів державного та міжнародного права на предмет регулювання гендерної політики у сфері публічного управління, у результаті чого зроблено висновок про формальне законне збалансування гендерного паритету рівноправністю участі жінок та чоловіків у процесах державного управління. Акцентується увага на певних проявах гендерних стереотипів, які перешкоджають статевій паритетності на керівних посадах публічного управління. Систематизовано ряд домінуючих гендерних дискримінант, присутніх у суспільних та політичних відносинах. Презентовано авторське бачення атрибутиву гендерної дискримінації у системі публічного управління України, яке згенеровано на основі критичного аналізу доктринальних наукових підходів до цього питання. Викладено пропозиції здійснити гендерно-інституційну трансформацію політики у сфері публічного управління України за допомогою державного механізму забезпечення гендерної рівності.Item Теоретико-методичні засади формування ґендерної політики органів публічного управління(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Яременко, О. І.; Намазова, Ю. І.Стаття присвячення науковому обґрунтуванню концептуальних підходів до формування ґендерної політики в публічному управлінні, націленої на забезпечення паритетності жінок і чоловіків у процесі прийняття рішень.Прогнозується, що пролонгована в часі відсутність адекватної ґендерної політики у сфері державного управління може призвести до активної конфронтації статей у суспільно-політичному житті. Здійснено оцінку теоретичних засад сучасної державної ґендерної полі-тики в Україні, у результаті чого виявлено наявність традиційно-неформальних ієрархічних норм та ґендерних дискримінант жінок, що породжує упередженість оцінок їх здібностей супроводжених негативними очікуваннями від результатів праці. Даний факт пояснюється присутністю у соціумі історично сформованої атрибутивної ґендерної стереотипізації, яка характеризується умовно ессенціальним характером, із чого зроблено висновки про складність здійснення державного регулювання даних явищ. Це рекомендується врахувати при формуванні ґендерної політики в публічному управлінні. У статті сформовано концептуальний перелік структурних елементів ґендерної політики органів публічного управління. Додатково узагальнено набір відповідних ґендерних дискримінант, перешкоджаючих паритетному представництву жінок у сфері політики і публічного управління. Даний перелік доповнено малодослідженими формами такими як «сексизм» та «ґендерна сегрегація». Визначено, що комплекс описаних бар’єрів у органах публічного управління чинить на їх працівниць значний психологічний тиск, що обумовило доповнення комплексу складових ґендерної політики складовою забезпечення психологічної протидії ґендерній дискримінації.Основою формування концептуальних положень ґендерної політики органів публічного управління визначено інтеграцію парадигми ґендерної рівності у процес управління персоналом. Даний вектор політики пропонується реалізувати за рахунок інституційної трансплан-тації політики ґендерного мейнстримінгу, яку проголосили більшість країн ЄС.Item Ефективні практики публічного управління(Вінниця : ВДПУ, 2024) Науменко, П. С.У кваліфікаційній роботі на теоретичному і практичному рівнях досліджено ефективні практики публічного управління як засіб забезпечення сталого розвитку суспільства. Окреслено концептуальні засади, критерії та принципи ефективності в управлінських процесах, які відповідають сучасним викликам. Проведено аналіз національного та міжнародного досвіду впровадження інноваційних підходів до публічного адміністрування, зокрема, у сфері цифровізації, децентралізації та євроінтеграції. Визначено ключові фактори, які впливають на результативність управлінських рішень, та запропоновано методологію оцінювання ефективності їх реалізації в умовах трансформаційних змін. Досліджено взаємозв’язок між процесами реформування публічного управління та їх впливом на зміцнення інституційної спроможності органів публічної влади в Україні. Встановлено специфіку функціонування управлінських систем в умовах глобальних викликів, таких як війна, та визначено пріоритетні напрями удосконалення публічного адміністрування для забезпечення сталого розвитку в Україні. На основі отриманих результатів розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення системи публічного управління через інтеграцію інноваційних інструментів, орієнтованих на підвищення ефективності, прозорості та підзвітності управлінських процесів.Item Публічне управління системою енергетичної безпеки України(Вінниця : ВДПУ, 2024) Стеценко, І. В.Об’єктом дослідження є система енергетичної безпеки України. Предметом дослідження є публічне управління системою енергетичної безпеки України. Мета дослідження полягає у науково-теоретичному аналізі сутності енергетичної безпеки як складової національної безпеки держави та напрацюванні на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду рекомендацій щодо вдосконалення публічного управління системою енергетичної безпеки України. У кваліфікаційній роботі розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності, особливостей та ролі енергетичної безпеки держави. Зокрема, на основі узагальнення наукових напрацювань сучасних науковців сформовано авторське визначення поняття «Енергетична безпека України в умовах воєнного стану». Визначено особливості та роль енергетичної безпеки в контексті національної безпеки України. З’ясовано фактори, які визначають стабільність та надійність енергетичної безпеки країни, а також внутрішні і зовнішні чинники від яких залежить ефективність системи енергетичної безпеки.Item Механізми та особливості формування партнерських відносин органів публічної влади і громадянського суспільства в сучасній Україні(Вінниця : ВДПУ, 2024) Москаленко, А. О.У кваліфікаційній роботі охарактеризовано поняття, форми та механізми взаємодії інститутів громадянського суспільства з інститутами держави. У роботі зазначено, що із трансформацією державного управління до моделі публічного управління значно зростає роль громадянського суспільства. Із метою наукового визначення теоретично-методологічних основ взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади проаналізовано наукові праці українських і зарубіжних учених, які досліджували відповідні зв’язки на різних етапах становлення права й держави. Констатовано, що проблемами громадянського суспільства та його взаємодією з органами публічної влади займалися і продовжують займатися вчені різних галузей знання (філософи, політологи, правники тощо).Item Інституціоналізація медіації як ефективного інструменту врегулювання спорів з органами місцевого самоврядування: зарубіжний досвід та українські перспективи(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2025) Яременко, О. І.; Кононенко, В. В.; Назаренко, М. О.У науковій статті здійснено ґрунтовний аналіз теоретико-правових засад застосування медіації для врегулювання публічно-правових спорів, окреслено основні тенденції її розвитку в Україні й світі та визначено ключові чинники, що впливають на інституціоналізацію цього альтернатив-ного способу розв’язання конфліктів в публічному управлінні. Особливу увагу приділено розкриттю сутності й ознак адміністративної медіації, а також наголошено на основній її відмінності від муніципальної медіації, яка характеризується специфічною сферою застосування, оскільки спрямована на вирішення спорів з органами місцевого самоврядування як суб’єктами владних повноважень. Визначено основні чинники, що ускладнюють процес інституціоналізації адміністративної медіації в Україні, серед яких: недостатній рівень обізнаності населення щодо можливостей позасудового врегулювання суперечностей; обмеженість дискреційних повноважень службовців і відсутність чітких критеріїв для встановлення умов примирення; наявність у суб’єктів владних повноважень психологічних бар’єрів, обумовле-них їхнім статусом. Також у роботі досліджено досвід інституціоналізації адміністративної (муніципальної) медіації у зарубіжних країнах, зокрема Франції, Польщі, Чехії, Великобританії та США, де ця позасудова процедура є важливим елементом системи врегулювання спорів з органами місцевого самовряду-вання. На основі проведеного аналізу визначено перспективні напрями розвитку інституту медіації в Україні. Зокрема, акцентовано увагу на доцільності: 1) закріплення на законодавчому рівні чітких процедур прове-дення муніципальної (адміністративної) медіації; 2) запозичення практики створення незалежних медіаційних центрів, які діятимуть при місцевих органах влади, але збережуть нейтральність та автономність у вирішенні спорів; 3) посилення роботи з проведення інформаційних кампаній, спрямо-ваних на підвищення обізнаності громадян щодо можливостей позасудового вирішення спорів та переваг, які вони надають; 4) врахування досвіду Польщі щодо впровадження безоплатних медіаційних послуг для громадян у конфліктах із місцевою владою.Item Інститути громадянського суспільства у процесах формування, реалізації публічної політики та публічного управління(Одеса : ФОП І. В. Жукова, 2025) Кононенко, В. В.У статті проаналізовано роль інститутів громадянського суспільства у вироблення, реалізації публічної політики та публічного управління в умовах демократизації суспільних процесів. Мета статті – вивчити особливості, форми та механізми участі громадянського суспільства та його інститутів у виробленні та реалізації публічної політики та визначити їх місце в системі публічного управління в Україні на сучасному етапі. Опираючись на дослідження вітчизняних та закордонних учених у роботі здійснено аналіз та простежене співвідношення понять інститути громадянського суспільства, публічна політика, публічне управління. Наголошено, що сучасна публічна політика та публічне управління в умовах демократії функціонують ґрунтуючись на принципах відкритості, участі широкого кола суб’єктів у виробленні публічної політики, відповідальності, ефективності, відповідності (узгодженості) публічної політики. Автором зазначено, що лише зараз відбувається поступове переосмислення процесу вироблення та реалізації публічної політики через поступове підвищення рівня участі громадян від інформування до консультування, діалогу та партнерства. У роботі зазначено, що не зважаючи на суттєвий прогрес протягом останніх років у залученні інститутів громадянського суспільства до вироблення публічної політики. Однак, місце та роль громадянського суспільства та його інститутів в системі публічного управління так і остаточно не визначене. Держава має на законодавчому рівні передбачити механізми залучення інститутів громадянського суспільства до публічного управління, визначити форми співпраці органів публічної влади та громадянського суспільства як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, визначити їх місце та роль в управлінських процесах, передбачити передання їм частини повноважень органів публічної влади тощо. В умовах демократизації та реалізації концепції Належного управління громадянське суспільство має стати невіддільним елементом публічного управління та його повноправним суб’єктом.Item Публічне управління цивільним захистом на територіальному рівні(Вінниця : ВДПУ, 2022) Яцук, Ю.В.Запропоновано державну систему моніторингу та прогнозування в сфері цивільного захисту населення та територій України, яка є складовою інформаційно-аналітичної системи публічного управління ризиками виникнення надзвичайних ситуацій, являє собою розподілену автоматизовану систему оперативного обміну інформацією між органами державної влади й місцевого самоврядування, містить мережу центрів комутації й абонентських пунктів, що забезпечують обмін оперативними даними, підготовку, збір, зберігання, обробку, аналіз і передачу інформації, та складається з таких основних елементів: організаційна структура; загальна модель системи; комплекс технічних засобів; моделі розвитку ситуацій; методи спостереження, аналізу та прогнозування; інформаційна системи.Item Організація діяльності органів публічної влади в умовах надзвичайних техногенних ситуацій і стихійних лих(Вінниця : ВДПУ, 2022) Рубанський, В.І.Комплексну протидію надзвичайним техногенним ситуаціям і стихійним лихам потрібно формувати на основі інформаційного, законодавчого, інфраструктурного та матеріально-технічного напрямів міжнародної співпраці. В контексті євроінтеграційних процесів України у цій сфері потрібно здійснювати такі заходи: формування центрів безпеки для реагування на НС, діяльності інформаційно-консультаційних пунктів чи ситуаційних центрів; формування розширеної мережі систем оповіщення та зв’язку, радіаційної розвідки та дозиметричного контролю; формування загальної громадської безпеки з охорони інфраструктури життєзабезпечення; організація кризових команд для усунення наслідків НС (добровільні формування – аварійно-рятувальні, протипожежні, медичні, оповіщення, розвідки та дозиметричного контролю); розвитку у громадян правил культури щодо безпеки життєдіяльності, формування та керування інформаційними мережами задля уникнення небезпечних ризиків; залучення волонтерів (добровольців) до профілактичних заходів, а також усунення НС і подій; організації аналітичних лабораторій для прогнозування та моделювання виникнення ризиків; запобігання та ліквідація наслідків терористичних актів).