Військова пожежна охорона України як складова сектору безпеки і оборони України

Abstract

Дисертаційна робота є першим в українській практиці комплексним дослідженням питань публічного управління та адміністрування у сфері пожежної безпеки в секторі оборони України. У межах дослідження вирішено науково-теоретичне завдання щодо виявлення сучасних тенденцій формування механізмів державного управління пожежною безпекою у секторі оборони України в контексті утворення нового виду пожежної охорони України – Військової пожежної охорони як окремої інституції у складі сектору безпеки і оборони України. Доведено, що в умовах сучасних викликів, особливо під час воєнного стану, функціонування цієї інституції вимагає системних реформ і впровадження інноваційних підходів, а реалізація запропонованих рішень забезпечить інтеграцію Військової пожежної охорони до системи національної безпеки. У дисертації розглянуто проблематику державного регулювання пожежної безпеки у секторі оборони України, зокрема правові, організаційні, технічні, фінансові та соціальні аспекти цього процесу. Визначено, що умови воєнного стану в країні та постійна загроза атак на критичну військову інфраструктуру призводять до все більшого загострення досліджуваної проблеми й актуалізують необхідність удосконалення механізмів державного регулювання сфери пожежної безпеки сектору оборони України. З’ясовано, що для стабільного функціонування будь-якої країни визначальними чинниками є якісне, економічно ефективне та стратегічне забезпечення заходів національної безпеки й ефективна робота системи органів державного управління всіх рівнів. У сучасних умовах воєнно-політичної обстановки, яка склалась в Україні, забезпечення пожежної безпеки, особливо в секторі оборони, є однією з основних складових загальної системи забезпечення національної безпеки нашої держави. У роботі проаналізовано історію формування та розвитку відомчої пожежної охорони у складі Збройних Сил України, досліджено досягнення і недоліки системи пожежної безпеки у секторі оборони України. Систематизовано досвід діяльності військових пожежників та вплив змін законодавства України з питань пожежної безпеки на розвиток спроможностей оборонного відомства забезпечити пожежну безпеку військових об’єктів України. Досліджено причинно-наслідкові зв’язки, які призвели до змін організаційної структури органів пожежної охорони України. Під час дослідження обґрунтовано створення окремої структури – Військової пожежної охорони України, яка буде функціонувати як складова сектору безпеки і оборони України та забезпечувати більшу ефективність у запобіганні та ліквідації пожеж у секторі оборони, що підвищить загальний рівень національної безпеки України. Розроблення нормативно-правової бази забезпечить чітку регламентацію діяльності цього нового виду пожежної охорони, запровадить механізми пожежної охорони, адаптовані до унікальних умов військової інфраструктури (військові аеродроми, логістичні центри, командні пункти, серверні та вузли зв’язку, виробничі об’єкти оборонно-промислового комплексу, військові навчальні заклади, склади зберігання озброєння, військової техніки та майна тощо). Військову пожежну охорону України пропонується розглядати як частину Національної служби порятунку, що дозволить ефективніше координувати дії під час надзвичайних ситуацій, пов’язаних із пожежами на військових об’єктах сектору оборони України. Дослідження теоретико-методологічних засад створення Військової пожежної охорони України, які враховують військову специфіку, міжнародні стандарти та сучасні виклики безпекової ситуації у світі, є відносно новою сферою наукового інтересу. Підтверджено, що нормативно-правова база є основою регулювання механізмів державного управління. Проаналізовано основні механізми державного регулювання військової пожежної охорони провідних країн-членів НАТО і визначено відповідальних посадових осіб за формування оборонної політики у сфері пожежної безпеки в секторі оборони. Зазначено, що організація навчального процесу та підготовки військових пожежників є одним із важливих аспектів ефективного функціонування військової пожежної охорони провідних країн світу. У межах дослідження з’ясовано, що для підвищення ефективності управління ризиками, зниження кількості пожеж і мінімізації їх наслідків доцільним є використання сучасних технологій у сфері пожежної безпеки в секторі оборони України. Доведено важливість практичного застосування технологій, які дозволять швидше адаптуватись оборонній системі України на шляху динамічної зміни у світовому порядку безпекових викликів сьогодення. Обґрунтовано актуальність сучасних технологій на прикладі систем протипожежного захисту та їх компонентів, інтеграції Інтернету речей, протипожежних дронів для проведення розвідки та гасіння пожеж, інтеграції безпілотних систем із тепловізійним обладнанням. У сфері протипожежних технологій починає заявляти про себе нове покоління рішень щодо протипожежної безпеки. Цьому сприяє зростання ринку автономних безпілотників завдяки військовим та оборонним інвестиціям. Засвідчено, що технології відіграють дедалі важливішу роль у пожежогасінні, забезпечуючи більшу ефективність. У роботі запропоновано концептуальні засади формування сучасної системи управління та застосування сил і засобів Військової пожежної охорони України з урахуванням досвіду, набутого в умовах ведення російсько-української війни, де ключовим є застосування технологій, роботизованих і безпілотних систем для гасіння пожеж на військових об’єктах сектору оборони. Цю систему розроблено на основі принципів інтегрованості, мобільності, централізованого управління, гнучкості, взаємодії з цивільними структурами. Її пропонується впроваджувати на трьох рівнях – стратегічний рівень (координація дій Військової пожежної охорони України з іншими оборонними структурами, визначення загальних пріоритетів), оперативний рівень (планування та контроль діяльності підрозділів Військової пожежної охорони України на регіональному рівні), тактичний рівень (безпосереднє управління військовими пожежно-рятувальними підрозділами на місцях). Уразливість надземної військової інфраструктури є критично важливим чинником, який впливає на боєготовність військ, тому здійснено обґрунтування важливості ролі і необхідності розбудови підземної військової інфраструктури, що обумовлюється багатьма чинниками, основними з яких є маскування та захист. Зазначено, що інвестиції у створення таких споруд є стратегічно обґрунтованими, зважаючи на характер загроз і важливість забезпечення безперервної обороноздатності, а також доведено, що стратегічний підхід до довгострокової безпеки є по суті інвестицією в майбутнє. Очікуваними результатами впровадження змін у систему управління на основі досвіду ведення російсько-української війни стане підвищення ефективності реагування на загрози пожежної безпеки в умовах бойових дій, зниження втрат серед особового складу сектору оборони і цивільного населення, забезпечення безперервного функціонування військових об’єктів та об’єктів критичної інфраструктури, зміцнення координації між військовими і цивільними структурами. У роботі запропоновано нову модель застосування і тактики дій військових пожежних підрозділів в умовах сучасного військового конфлікту. Визначено етапи гасіння пожежі на військових об’єктах сектору оборони України: оцінка обстановки, організація безпеки, гасіння пожежі, використання спеціальної техніки, ліквідація наслідків. Проаналізовано особливості тактики гасіння пожеж на військових об’єктах під час бойових дій з урахуванням повторних атак противника шляхом забезпечення постійного моніторингу повітряної обстановки й організації укриття для особового складу поблизу місця гасіння пожежіПідтверджено, що одним із важливих елементів досягнення успіху гасіння пожеж на військових об’єктах сектору оборони України є організація ефективної системи управління військовими пожежними підрозділами під час гасіння пожежі в умовах постійної загрози ракетної небезпеки та повітряної тривоги, що потребує чіткої координації, оперативності і врахування специфіки загроз. Запропоновано покроковий алгоритм організації таких дій, а саме: встановлення командного центру, проведення оперативної розвідки, планування операції, забезпечення безпеки особового складу, виконання операції, координація з іншими службами, контроль повітряної обстановки, ліквідація наслідків. Доведено, що ключовими аспектами успішного управління є швидке ухвалення рішень (оперативне реагування на зміни обстановки), безперервна комунікація (постійний зв’язок між підрозділами), використання сучасних технологій (дистанційні системи гасіння, розвідка дронами) і мобільність (здатність швидко змінювати позиції в умовах атаки). Запропоновано чотири етапи застосування сил та засобів Військової пожежної охорони, які фактично змінюють всю концепцію і тактику бойових дій військових пожежних підрозділів щодо гасіння пожеж на військових об’єктах. З урахуванням Норм міжнародного права доведено, що військові пожежники є законною ціллю для ворога, тобто військові пожежники – це спеціалізовані людські ресурси зі стратегічною цінністю, адже вони мають певні специфічні знання та навички, які критично необхідні для гасіння пожеж на військових об’єктах, зокрема на складах боєприпасів, аеродромах, базах зберігання і ремонту озброєння та військової техніки, логістичних центрах, командних пунктах та інших критично важливих для національної безпеки об’єктах оборони. Зазначено, що військові пожежники мають доступ до ключової інформації про об’єкти оборони, їх розташування та вразливі точки, що робить їх об’єктами для допитів і тортур у разі захоплення в полон, а це ставить під загрозу безпеку всієї військової частини, тобто складової сил оборони, а отже і всієї системи національної безпеки країни. Проведено аналіз розвитку механізмів державного регулювання діяльності органів пожежної безпеки Збройних Сил України, висвітлено низку проблем, які обумовлені як специфікою функціонування цієї структури, так і загальними викликами у сфері державного управління, та запропоновано чіткі кроки та деталізовані шляхи їх вирішення. Ключовими проблемами у контексті зазначеного є: нормативно-правова невизначеність, інституційна фрагментація, недостатнє фінансування і матеріально-технічне забезпечення, недостатній рівень професійної підготовки кадрів, низький рівень інновацій у сфері пожежної безпеки сектору оборони, інформаційна та громадська ізольованість. Запропоновано практичні аспекти впровадження досвіду країн-членів НАТО для ефективного забезпечення пожежної безпеки військових об’єктів і реалізації державної політики у сфері пожежної безпеки в секторі оборони України. Проведено оцінку досвіду країн НАТО у пожежній охороні оборонного сектору та сформовано основні критерії щодо розвитку та гармонізації з країнами-членами НАТО у сфері пожежної безпеки в секторі оборони. Обґрунтовано практичні кроки з реалізації досвіду НАТО й імплементації їх в оборонну систему України (аналіз та аудит поточної системи управління і функціонування військових пожежників, пілотні проєкти для виконання завдань із пожежної охорони, проведення спільних навчань та обміну досвідом, залучення експертів, залучення міжнародних ресурсів для підтримки органів пожежної безпеки Збройних Сил України). Сформовано стратегічні напрями розвитку Військової пожежної охорони України – нормативно-правове забезпечення, інституційний розвиток, професіоналізація та підготовка кадрів, матеріально-технічне забезпечення, фінансування, інтеграція у міжнародне безпекове середовище, соціальні гарантії, підвищення прозорості і довіри, реалізація пілотних проєктів. Запропоновано механізми створення інституції, відповідальної за пожежну охорону в секторі оборони України, та сформовано п’ять основних етапів реалізації зазначеного – підготовчий етап, етап створення організаційної структури, етап упровадження функціональних механізмів, етап інтеграції та тестування, етап повномасштабного впровадження. Визначено основні завдання та структуру інституції. Зазначено, що утворення спеціалізованої інституції, відповідальної за пожежну охорону в секторі оборони України, є стратегічно важливим кроком для модернізації системи безпеки в оборонному секторі України. Це, у свою чергу, дозволить створити ефективну, професійну та сумісну з міжнародними стандартами структуру, здатну реагувати на сучасні виклики і сприяти інтеграції України у європейське безпекове середовище. Обґрунтовано механізми подолання опору наявної системи управління та формування політичної волі для створення Військової пожежної охорони України, запропоновано низку відповідних заходів, а саме: формування потужного обґрунтування необхідності створення Військової пожежної охорони, налагодження роботи із зацікавленими сторонами, побудова діалогу з противниками реформи, лобіювання реформи на політичному рівні, реалізація перехідних кроків, зокрема активної інформаційної компанії. Використання інновацій, сучасного обладнання і технологій (зокрема, безпілотних систем, дронів, технологій штучного інтелекту, автоматизованих систем моніторингу і гасіння) та цифрових платформ стане революційним вектором розвитку діяльності військових пожежних підрозділів, а підготовка військових спеціалістів-пожежників за оновленими стандартами, ураховуючи набутий досвід під час відсічі збройній агресії російської федерації на території України, дозволить підвищити спроможності оборонного відомства і посилити авторитет України на міжнародній арені. І що дуже важливо, закордонні країни-партнери будуть шукати можливості перейняти досвід українського військового пожежника для подальшого аналізу, адаптації і застосування у системах забезпечення національної безпеки своїх країн та висвітлення основних аспектів у державних документах, таких як Стратегія національної безпеки кожної окремої країни. Створення централізованої системи управління пожежною охороною сектору оборони України з чіткою ієрархією та зонами відповідальності дозволить підвищити ефективність управління пожежною безпекою на військових об’єктах і забезпечить розроблення механізмів швидкого реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з пожежами на військових об’єктах сектору оборони України.The dissertation is the first comprehensive study in Ukrainian practice on issues of public governance and administration in the field of fire safety within Ukraineʼs defense sector. The research addresses a scientific and theoretical problem by identifying modern trends in the formation of state governance mechanisms for fire safety in the defense sector of Ukraine, in the context of establishing a new type of fire protection service – Military Fire Protection – as a distinct institution within Ukraine’s security and defense sector. It has been proven that, under current challenges, especially during martial law, the functioning of this institution requires systemic reforms and the implementation of innovative approaches. The implementation of the proposed solutions will ensure the integration of Military Fire Protection into the national security system. The dissertation examines the problems of state regulation of fire safety in the defense sector of Ukraine, including legal, organizational, technical, financial, and social aspects. The conditions of martial law and the constant threat of attacks on critical military infrastructure further exacerbate and emphasize the need to improve the mechanisms of state regulation in the fire safety sector of Ukraine’s defense sector. It is noted that the key factor directly determining the stable functioning of any individual country is the high-quality, economically effective, and strategic provision of national security measures, as well as the efficient operation of the public administration system at all levels. Ensuring fire safety, particularly in Ukraineʼs defense sector, is one of the main components of the overall national security system of Ukraine. The history of the formation and development of departmental fire protection shortcomings of the fire safety system in Ukraineʼs defense sector. The experience of military firefighters and the impact of changes in Ukrainian fire safety legislation on the defense ministry’s ability to ensure fire safety of military facilities in Ukraine is systematized. The causal relationships that led to changes in the organizational structure of Ukraineʼs fire protection bodies have been studied. The study justified the creation of a separate structure – the Military Fire Protection of Ukraine, which will function as part of Ukraineʼs security and defense sector, is aimed at increasing effectiveness in preventing and extinguishing fires in the defense sector. This will enhance Ukraineʼs overall national security. Additionally, the development of a regulatory and legal framework will ensure clear regulations for the activities of this new type of fire protection, introducing fire safety mechanisms adapted to the unique conditions of military infrastructure (military airfields, logistics centers, command posts, communication hubs, defense industry production sites, military educational institutions, warehouses for storing weapons, military equipment and property, etc). The Military Fire Protection of Ukraine is expected to become part of the National Rescue Service, which will allow for more effective coordination during emergencies related to fires at military facilities within Ukraineʼs defense sector. The research of theoretical and methodological foundations for creation of the Military Fire Protection of Ukraine, which take into account military specifics, international standards, and modern challenges of the security situation in the world, is a relatively new field of scientific interest. It is confirmed that the legal and regulatory framework is the foundation for regulating the mechanisms of state management. The primary mechanisms for state regulation of Military Fire Protection in leading NATO member countries have been analyzed. The directly responsible officials for forming defense policy in the field of fire safety within the defense sector have also been identified. It is noted that the organization of training and preparation of military firefighters is one of the key aspects of the effective functioning of Military Fire Protection in leading countries. The study found that the use of modern technologies in fire safety within Ukraineʼs defense sector is essential for improving risk management, reducing the number of fires, and minimizing their consequences. The importance of applying technologies that will allow Ukraineʼs defense system to adapt more quickly to dynamic changes in the global security order has been proven. The relevance of modern technologies is grounded through examples of fire protection systems and their components, including the integration of the Internet of Things, fire-fighting drones for reconnaissance and extinguishing fires, and the integration of unmanned systems with thermal imaging equipment. The next generation of fire protection solutions is beginning to leave its mark in the history of fire technology development, stimulated by the growing market for autonomous drones driven by increased military and defense investments. It is confirmed that technologies are playing an increasingly important role in firefighting, bringing greater efficiency. Conceptual principles have been proposed for forming a modern system for managing and deploying the forces and resources of the Military Fire Protection system, taking into account the experience gained in the conditions of the Russian-Ukrainian war. The key is use of technologies, robotic and unmanned systems for extinguishing fires at military facilities in the defense sector. This system was developed based on the principles of integration, mobility, centralized management, flexibility, interaction with civilian structures. It is proposed to be implemented at three levels: strategic (coordination of military fire protection with other defense structures, determining common priorities), operational (planning and controlling military fire protection units’ activities at the regional level), and tactical (direct management of firefighting units on the ground). The vulnerability of above-ground military infrastructure is a critical factor affecting the combat readiness of troops. Therefore, the study justifies the importance of and necessity for developing underground military infrastructure, driven by various factors, the key ones being camouflage and protection. Investments in such structures are considered strategically justified, given the nature of threats and the importance of ensuring continuous defense capabilities. It is also proven that a strategic approach to long-term security is, in essence, an investment in the future. The expected outcomes of implementing changes in the management system based on the experience of the Russian-Ukrainian war include improving the efficiency of responding to fire safety threats in combat conditions, reducing casualties among the personnel of the defense sector and the civilian population, ensuring the continuous functioning of military facilities and critical infrastructure, and strengthening coordination between military and civilian structures. A new model of military firefighting units’ application and tactics in modern military conflict conditions is proposed. The stages of firefighting at military facilities in the defense sector of Ukraine are outlined, including: situation assessment, security organization, fire extinguishing, use of special equipment, and consequence elimination. The peculiarities of firefighting tactics at military sites during combat operations are analyzed, considering repeated enemy attacks by ensuring constant air monitoring and organizing shelters for personnel near the fire extinguishing site. It is confirmed that one of the key elements in successfully extinguishing fires at military facilities in the defense sector of Ukraine is the effective organization of military firefighting units during fire suppression under the constant threat of missile danger and air alerts. This requires clear coordination, operational readiness, and consideration of specific threats. A step-by-step algorithm for organizing such actions is proposed, including: establishing a command center, conducting operational reconnaissance, planning the operation, ensuring personnel safety, executing the operation, coordinating with other services, monitoring air conditions, and eliminating the consequences. It has been proven that the key aspects of successful management will be rapid decision-making (operational response to changes in the situation), continuous communication (constant connection between units), use of modern technologies (remote firefighting systems, drone reconnaissance) and mobility (ability to quickly change positions in the event of an attack). Four stages for the application of forces and resources of the Military Fire Protection have been proposed, which effectively change the entire philosophy and tactics of military firefighting units’ actions in extinguishing fires at military facilities. Considering the norms of international law, it has been proven that military firefighters are a legitimate target for the enemy. This means that military firefighters are specialized human resources with strategic value, possessing specific knowledge and skills critical for extinguishing fires at military sites, including ammunition depots, airfields, weapon and military equipment storage and repair bases, logistics centers, command posts, and other critical defense objects vital to national security. It has been emphasized that military firefighters have access to key information about defense facilities, their locations, and vulnerable points, making them targets for interrogation and torture if captured. This, in turn, jeopardizes the safety of the entire military unit and the defense forces, which affects the entire national security system. An analysis has been conducted on the development of regulatory mechanisms for the Military Fire Protection of Ukraine, highlighting a number of issues arising both from the specific functioning of this structure and from general challenges in public administration. Clear steps and detailed solutions have been proposed. The key issues identified are: legal uncertainty, institutional fragmentation, insufficient funding and logistical support, inadequate level of professional training, low level of innovation in the defense sectorʼs fire safety, and informational and public isolation. Practical aspects of implementing NATO member countriesʼ experiences for the effective functioning of Ukraineʼs Military Fire Protection and the realization of national fire safety policy in the defense sector of Ukraine have been proposed. The study evaluates the fire protection experience of NATO countries in the defense sector and outlines key criteria to help Ukraine follow the path of development and harmonization with NATO member countries in fire safety in the defense sector. Practical steps for implementing NATO experience into Ukraineʼs defense system include: analyzing and auditing the current management and functioning system of military firefighters, pilot projects to improve the Military Fire Protection system, joint training and experience exchange, involving experts, and engaging international resources to support the Military Fire Protection. Strategic directions for development the Military Fire Protection have been outlined including the following key areas: regulatory and legal support, institutional development, professionalization and personnel training, material and technical support, financing, integration into the international security environment, social guarantees, enhancing transparency and trust, and implementing pilot projects. Mechanisms for establishing an institution responsible for fire protection in Ukraineʼs defense sector have been proposed, with five main stages for implementation: Preparatory stage, Stage of creating the organizational structure, Stage of implementing functional mechanisms, Stage of integration and testing, Stage of full-scale implementation. The main tasks and structure of the institution have been defined. The creation of a specialized institution responsible for fire protection in Ukraineʼs defense sector is strategically important for modernizing the security system in the country’s defense sector. This step will facilitate the creation of an effective, professional structure compatible with international standards, capable of responding to modern challenges and contributing to Ukraineʼs integration into the European security environment. Mechanisms for overcoming resistance to the existing management system and forming the political will for the creation of a new type of fire protection – the Military Fire Protection of Ukraine – have been justified. A series of measures have been proposed, including: forming a strong justification for the creation of the Military Fire Protection, establishing cooperation with stakeholders, building a dialogue with opponents of the reform, lobbying the reform at the political level, and implementing transitional steps, including an active information campaign. The use of innovations, modern equipment, and technologies, including unmanned systems, drones, automated monitoring and firefighting systems, and digital platforms, will be a revolutionary development vector for the activities of military firefighting units. Training military firefighting specialists according to updated standards, considering the experience gained during the defense against Russiaʼs armed aggression in Ukraine, will strengthen the defense department’s capabilities and enhance Ukraine’s international standing. Importantly, foreign partner countries will seek to adopt the experience of Ukrainian military firefighters for further analysis, adaptation, and application in their national security systems and will highlight the main aspects in national documents such as each countryʼs National Security Strategy. Creating a centralized fire protection management system for Ukraine’s defense sector with a clear hierarchy and zones of responsibility will improve the effectiveness of fire safety management at military facilities and ensure the development of rapid response mechanisms for emergency situations related to fires at military sites within the defense sector of Ukraine.