Факультет права, публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/679f6d45-111b-4d96-8e48-13b1d8f93e4b
Browse
15 results
Search Results
Item Державне управління у сфері національної безпеки(Вінниця : ВДПУ, 2024) Чепель, Я. О.У даній курсовій роботі було розглянуто ключові аспекти державного управління у сфері національної безпеки. Виявлено, що забезпечення національної безпеки є складним та багатогранним завданням, яке потребує комплексного підходу та системних заходів. Державне управління у цій сфері відіграє ключову роль у координації дій різних органів влади, захисті державних інтересів та забезпеченні стабільності та безпеки суспільства. Національна безпека - це комплекс заходів та стратегій, спрямованих на забезпечення безпеки, стабільності та захисту інтересів держави, її громадян та території в умовах внутрішніх та зовнішніх загроз. Це широке поняття, яке охоплює багато аспектів життя суспільства та держави, і охоплює усі види безпеки: інформаційна, економічна, екологічна, військова, енергетична і т.д.Item Доступність та розвиток інструментів електронного врядування в Україні(Вінниця : ВДПУ, 2024) Лісовський, Р. Р.У рамках дослідження узагальнено історико-правові аспекти функціонування електронного урядування в контексті розвитку інформаційного суспільства. Окреслено поняття, ознаки та принципи адмiнiстративно-правового забезпечення інформаційної безпеки у сфері електронного урядування у вітчизняній та міжнародній практиці. Здійснено аналіз різноманітних підходів до розуміння поняття «електронне урядування» та визначено основні етапи формування й функціонування електронного урядування як форми державного управління в різних сферах суспільного життя. Такі етапи умовно поділено за напрямами, зокрема створення законодавчого та матеріально-технічного забезпечення функціонуання електронного урядування; розвиток мережі електронних послуг; упровадження такої форми державного упраління, як електронне урядування, в діяльність системи органів публічного управління, Дослідженням змісту поняття «електронне урядування» в національній та міжнародній доктрині окреслено концепт «електронного урядування» у вітчизняній та міжнародній практиці та виокремлено основні підходи до тлумачення його змісту, зокрема технократичні та теоретичні. Згідно з технократичним підходом, електронне урядування розглянуто як базис інформаційного суспільства, або як один з етапів реалізації інформаційнокомунікаційних технологій у публічне управління. Щодо теоретичного підходу, то електронне урядування −це відповідна теорія, концепція, ідеологія, або ж одна з сучасних форм державного управління, що формується на основі таких елементів як новий державний менеджмент, система соціальних та політичних мереж , інновації в інституційних підходах.Item Публічне управління системою енергетичної безпеки України(Вінниця : ВДПУ, 2024) Стеценко, І. В.Об’єктом дослідження є система енергетичної безпеки України. Предметом дослідження є публічне управління системою енергетичної безпеки України. Мета дослідження полягає у науково-теоретичному аналізі сутності енергетичної безпеки як складової національної безпеки держави та напрацюванні на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду рекомендацій щодо вдосконалення публічного управління системою енергетичної безпеки України. У кваліфікаційній роботі розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності, особливостей та ролі енергетичної безпеки держави. Зокрема, на основі узагальнення наукових напрацювань сучасних науковців сформовано авторське визначення поняття «Енергетична безпека України в умовах воєнного стану». Визначено особливості та роль енергетичної безпеки в контексті національної безпеки України. З’ясовано фактори, які визначають стабільність та надійність енергетичної безпеки країни, а також внутрішні і зовнішні чинники від яких залежить ефективність системи енергетичної безпеки.Item Організаційно-правові аспекти проходження публічної служби та виконання посадових обов'язків на об'єктах критичної інфраструктури в умовах правового режиму воєнного стану в Україні(Київ : ТОВ ДКС Центр, 2024) Юник, І. Г.; Заболотний, А. В.Стаття присвячена вивченню організаційно-правових аспектів проходження публічної служби та виконання службових обов'язків на об'єктах критичної інфраструктури та її захисту в умовах правового режиму воєнного стану в Україні як компоненти державної політики у даній сфері. Визначено ключову характеристику публічної служби у якості професійної діяльності із практичного виконання завдань і функцій держави, що має на меті стратегічне забезпечення безперебійності функціонування критичної інфраструктури та державних органів у період дії правового режиму воєнного стану. Наголошується на тенденції переходу власності на критичну інфраструктуру від державного забезпечення до приватизації. Обгрунтовано, що така тенденція посилює значимість організаційно-управлінської складової публічного управління для формування державної політики національної безпеки. Виявлено, що у цьому напрямку згенеровано ряд позитивних інституц-ійних зрушень, серед яких пропозиція створення Державної служби захисту критичної інфраструктури та забезпечення національної системи стійкості України, формування системи захисту критичної інфраструктури, визначення повноважень Спеціально уповноваженого органу у сфері управління та захисту критичної інфраструктури, а також функціональних та секторальних органів, врегулювання організаційно-управлінських аспектів виконання посадових обо-в'язків службовцями на об'єктах критичної інфраструктури в умовах правового режиму воєнного стану. Ідентифіковано перелік основних суб'єктів національної системи захисту критичної інфраст-руктури у ієрархії публічної служби. Узагальнено перелік життєво важливих функцій та послуг у секторі критичної інфраструктури. Описано внесені відповідно до інституційних умов правового режиму воєнного стану корективи у організаційно-управлінські аспекти проходження публічної служби у тому числі у сфері критичної інфраструктури. Особливу увагу відведено позитивному рішенню по визначенню переліку осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю отриману при виконанні службових обов'язків на об'єктах критичної інфраструктури. Обгрунтовано, що дана ініціатива посилить правову захищеність та ефективність організаційно-управлінських аспектів проходження публічної служби в умовах воєнного стану в Україні.Item Державна стратегія повоєнного відновлення та розвитку критичної інфраструктури в Україні(2024) Лазор, О. Я.; Юник, І. Г.; Заболотний, А. В.У статті проаналізовано основні аспекти державної політики, що можуть бути мобілізовані задля розробки комплексної операційної стратегії та планування повоєнного відновлення постраждалих у результаті бойових дій об’єктів критичної інфраструктури, а також розвитку та модернізації інших життєво-необхідних секторів. Акцентовано увагу на тому, що тимчасова окупація частини території України та систематичні атаки ворога, свідомо націлені на критичну інфраструктуру призвели до дисфункцій у режимах роботи життєво-важливих для цивільного населення об’єктів та до стрімкого зростання економічних збитків. Обгрунтовано важливість відновлення функціонування сфери критичної інфраструктури, що обумовлено обов’язком державної влади гарантувати належні умови життя громадян та доступності їм соціально-важливих послуг, необхідністю підтримки ресурсного та інфраструктурного забезпечення бізнесу, перспективами реалізації стратегічного економічного розвитку, росту ефективності використання потенціалу територій. Відзначено, що потенціал державної політики повоєнного відновлення та розвитку критичної інфраструктури лежить у площині євроінтеграційного курсу України. Звертається увага на перспективності амбітного набору реформ відповідно до плану відбудови, пов’язаного із запланованим Європейською комісією механізмом. Визначено комплекс інститутів, наділених відповідними повноваженнями для розробки та реалізації державної стратегії повоєнного відновлення та розвитку критичної інфраструктури в Україні, серед яких особливу роль відведено Національній раді з відновлення України від наслідків війни та її робочим групам. Узагальнено алгоритм реконструктивного розвитку критичної інфраструктури України. Проведено оцінку загальної суми прямих збитків критичній інфраструктурі завданих Україні через війну та обсяг необхідних інвестицій на її відновлення. Окреслено вектори стратегічних напрямів відновлення й модернізації критично важливих об’єктів інфраструктури на основі аналізу успішних зарубіжних практик та проаналізовано структуру проєкту відновлення України в рамках реалізації програми Ukraine Facility. Внесено наукові пропозиції до включення у структуру даного проєкту модуля реконструкції та розвитку об’єктів критичної інфраструктури та обґрунтовано перспективні джерела фінансування для його практичної реалізації.Item Організаційно-правові засади забезпечення кібернетичної безпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури України: формування та розвиток(2024)У статті проаналізовано чинне законодавство України у сфері кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури. Досліджено процес становлення Національної системи кібербезпеки та її структурних підрозділів, їх завдання та частково діяльність. Проведений аналіз становлення інституційної системи вказує на чималу кількість суб’єктів протидії загрозам у сфері кібербезпеки, що є частиною національної системи кібербезпеки. Такий підхід не сприяє ефективному функціонуванню цієї системи, можливості чіткого визначення суб’єктності реалізації тих чи інших заходів, критеріїв їх виконання, рівня відповідальності суб’єкта тощо. Пропонується об’єкти критичної інфраструктури визначати як «стратегічні, небезпечні або життєзабезпечувальні об’єкти незалежно від форми власності». Необхідно зазначити про відсутність розробленої методики оцінки стану об’єкту критичної інфраструктури, чітких критеріїв розмежування категорій критичності об’єктів критичної інформаційної інфраструктури. Затверджена «Стратегія національної безпеки України» (2020 р.) дає реальну оцінку викликам і загрозам безпеці, розставляє пріоритети політики у цій сфері, основні засади якої: стримування, стійкість та взаємодія. Означені засади закладають модель, за якою має розвиватися весь сектор безпеки та оборони держави. Посилення спроможностей національної системи кібербезпеки для ефективної протидії кіберзагрозам у сучасному безпековому середовищі – є одним із пріоритетних напрямків дій держави. Важливість кіберпростору підтверджується створенням спеціальних структур у складі збройних сил країн світу. Незважаючи на усвідомлення ролі та важливості кібербезпекової складової в системі забезпечення національної безпеки держави де-юре, де-факто – очевидна відсутність належної координації діяльності відповідних відомств та узгодженості дій з функціонування як окремих елементів системи кібербезпеки, так і загалом її як системи з боку Національного координаційного центру кібербезпеки як загальнонаціональної координаційної структури.Item Перспективи розвитку державно-приватного партнерства у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024) Лазор, О. Я.; Юник, І. Г.У статті проаналізовано основні аспекти державної політики, щодо розвитку державно-приватного партнерства в Україні. Доведено, що даний напрям є досить важливим і дієвим механізмом залучення довгострокових інвестиційних ресурсів для модернізації критичної інфраструктури у світі. Обґрунтовано необхідність детального наукового дослідження перспектив інтеграції проєктів державно-приватного партнерства у сферу захисту критичної інфраструктури в Україні. Визначено, що державно-приватне партнерство є однією із найперспективніших форм взаємодії громадянського суспільства та держави, із залучення громадськості до прийняття управлінських рішень та мобілізації ресурсів недержавного сектору. Обгрунтовано, що завдяки такій співпраці покращується результат взаємодії між державою, територіальними громадами та приватним сектором, підвищуючи якість життя населення в регіонах. Описано змістовне наповнення терміну «державно-приватне партнерство» та проведено огляд нормативно-правової бази, що регулює даний сегмент у сфері державної політики захисту критичної інфраструктури. Узагальнено спектр потенційних приватних партнерів у сфері розвитку та захисту критичної інфраструктури. Структуровано організаційно-функціональну схему та узагальнено моделі державно-приватного партнерства у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні. Проаналізовано світову практику застосування моделей державно- приватного партнерства у сфері розвитку та захисту критичної інфраструктури. Вивчено досвід координування даної сфери у ЄС, де цією діяльністю опікується спеціально створений інститут – Європейський експертний центр державно-приватного партнерства. На основі проведеного дослідження узагальнено ключові положення успішності проєктів державно-приватного партнерства у сфері розвитку та захисту критичної інфраструктури в Україні.Item Формування інституту національної безпеки: європейський досвідРабенчук, О.У статті аналізуються особливості організації єдиної системи європейської оборони, як частини системи національної безпеки країн ЄС. Розглянуто процес змін в архітектурі безпеки Європейського Союзу та питаннях зовнішньої політики і оборони після завершення холодної війни. Конкретизовано кроки, здійснені на шляху розроблення спільної зовнішньої політики і безпеки ЄС після Маастрихтського договору, відповідно до якого посилювати безпеку ЄС покликаний інститут Спільної зовнішньої та безпекової політики. Охарактеризовано основні напрями оборонної політики Європейського Союзу визначені Амстердамським договором. Відмічено зміни механізму співпраці у сфері національної безпеки ЄС окреслені Ніццьким договором. У дослідженні зазначено, що повномасштабна війна рф в Україні змусила країни ЄС змінити політику національної безпеки і зміцнювати власні оборонні можливості після тривалого процесу роззброєння. Вказано, що після початку війни в Україні питання колективної оборони та безпеки країн Європи стало домінуючим і у діяльності НАТО, який є гарантом територіальної оборони ЄС. Охарактеризовано особливості нової оборонної стратегії ЄС «Стратегічний компас», який логічно продовжив Глобальну стратегію Євросоюзу 2016 року. Автором зауважено, що у «Стратегічному компасі» рф визнається агресором проти сусідньої держави і становить загрозу європейській безпеці. Зроблено висновок про потенціал пріоритетів і безпекової стратегії ЄС та НАТО та усвідомлення нагальної потреби організації гнучкої системи безпекової взаємодії для швидко й ефективного реагування на загрозу нападу на країни ЄС. Зазначено, що під впливом війни в Україні в ЄС виникає стратегічне зрушення позиції від «м’якої» до військової сили. Зауважено, що зовнішня політика ЄС десятиліттями передбачала взаємодію іншими країнами на основі міжнародного права та економічних норм, однак нині виникла потреба посилення військової компоненти зовнішньої та безпекової політики, яка характеризується зрушенням на користь силових методів впливуItem Особливості морально-релігійного виховання студентської молоді: правовий аспект(2017) Лапшин, С.А.; Лапшин, С.А.; Lapshin, S.A.У статті на основі аналізу нормативних актів та педагогічного досвіду проаналізовано питання організації морально-релігійного виховання студентів.Item Перспективи вступу України до НАТО в контексті агресії Російської федерації(2017) Лапшин, С.А.; Лапшин, С.А.; Lapshyn, S.A.У статті проаналізовано перспективи вступу України до Північноатлантичного альянсу в контексті агресії Російської федерації. Визначено основні переваги та перепони вступу України до НАТО