Трансформація мотиву “куртуазного кохання” в літературі доби середньовіччя та відродження

Abstract

Мотив “куртуазного кохання” актуальний для письменників не тільки доби Середньовіччя, але й Відродження. Адаптований під впливом політичних, соціальних та історичних чинників, він трансформувався на вимогу тогочасного суспільства, функціонуючи прикладом поведінки. Лицарі та придворні, а згодом і звичайні чоловіки ідеалізували і романтизували жінок. Здійснювали благородні подвиги, писали поеми виключно на славу прекрасної дами серця. При цьому вище за все шанувалась безкорисливу вірність, доблесть та справедливість, адже кохана зазвичай була заміжня, а тому недосяжна.