Мотиваційні детермінанти прокрастинації у здобувачів закладу вищої освіти

Abstract

Аналіз отриманих даних дає підстави стверджувати, що прокрастинація формується внаслідок взаємодії мотиваційних і емоційно-когнітивних чинників: домінування зовнішньої регуляції поєднується з низьким рівнем внутрішньої залученості, страхом оцінювання та зниженням суб’єктивної самоефективності. Така конфігурація чинників зумовлює відтермінування діяльності як спосіб уникнення психологічного дискомфорту. Проведене дослідження підтверджує, що академічна прокрастинація серед здобувачів є закономірним наслідком переважання зовнішньої мотивації та високого рівня емоційної напруги. Отримані дані свідчать, що коли навчання базується на почутті обов’язку або страху перед оцінкою, а не на внутрішньому інтересі, відкладання завдань стає для особистості специфічним механізмом захисту. У таких умовах прокрастинація виступає способом тимчасового уникнення психологічного дискомфорту, що виникає через поєднання низької залученості в процес та тривожності щодо результатів діяльності. Таким чином, саме дефіцит внутрішніх сенсів у поєднанні з емоційними бар’єрами є ключовим внутрішнім фактором, що блокує своєчасне виконання навчальних обов’язків.