Лексико-семантична синестезія як засіб імпресіоністичного зображення

Abstract

Impressionism as “the best-known and, paradoxically, the least understood movement in the history of art” (Richard Bretell), nowadays is regarded as a type of artistic thinking that emerges in the periods of crisis in culture and society. Best known in art, it did not develop into a specific literary style, but was used as a method, a technique in the works of many early XX century writers, including V. Woolf, J. Conrad, K. Mansfield, and is manifested in the strengthening of the pictorial principle, metaphorical style, in an almost poetic rhythm, and in a special type of synesthetic imagery. This paper aims to examine peculiarities of the linguistic presentation of the impressionist outlook in synesthetic onstructions, define and analyze their types, and clarify how synesthesia contributes in creating specific impressionistic imagery. The research is based on the methodology of intermediality with the application of traditional descriptive linguistic research methods of distributional, componential, contextual and interpretive analysis. By its psychological nature, synesthesia is defined as a phenomenon in which sensations of one modality are assessed and described in terms of another sensory system. Our appeal to the phenomenon of synesthesia reflects the tendency of modern linguistics towards intermedial studies and new poly-paradigmatic approach to the linguistic research. Taking into account the specifics of the impressionistic texts, we identify simple and complex synesthetic nominations, and also consider a semantic typology, which is based on the semantics of a word and the direction of metaphorical transfer. The collected linguistic material was used to build lexico-semantic classification of synesthesia and helped to make conclusions about specific features of impressionist language which is motivated by the impressionist worldviewІмпресіонізм як «найвідоміший і, як це не парадоксально, найменш зрозумілий напрям в історії мистецтва» (Річард Бретелл), в сучасній науці розглядається як тип художнього мислення, що виникає в період кризи культури та суспільства. Добре відомий у художньому мистецтві, він не розвинувся в окремий літературний стиль, а використовувався як метод, прийом у творчості багатьох письменників початку ХХ століття, зокрема в прозі В. Вульф, Дж. Конрада, К. Менсфілд, і проявився у посиленні образотворчого начала, метафоричності стилю, в майже поетичному ритмі, в особливому типі синестетичної образності. Метою статті є дослідити особливості мовної презентації імпресіоністичного світогляду в синестетичних конструкціях, визначити й проаналізувати їх види, а також з’ясувати, як синестезія сприяє створенню своєрідних імпресіоністичних образів. Дослідження базується на методології інтермедіальності із застосуванням традиційних дескриптивних лінгвістичних методів дослідження, дистрибутивного, компонентного, контекстуального та інтерпретаційного аналізу. За своєю психологічною природою синестезія визначається як явище, при якому відчуття однієї модальності оцінюються й описуються з точки зору іншої сенсорної системи. Наше звернення до феномену синестезії відображає тенденцію сучасної філологічної науки до інтермедіальності та нового полі-парадигмального підходу до лінгвістичних досліджень. У ході аналізу мовного матеріалу було виділено прості та складні синестетичні номінації, а також розглянуто семантичну типологію синестезій, яка базується на семантиці слова та напрямі метафоричного переносу. Зібраний лінгвістичний матеріал був використаний для побудови лексико-семантичної класифікації синестезії та допоміг зробити висновки про особливості мови імпресіоністів як таку, що вмотивована імпресіоністичним світоглядом.