Формування умінь англомовного говоріння в старшокласників з використанням методу дискусії

Abstract

Визначають три основні складові комунікативної компетенції: лінгвістичний компонент – це знання системи мови та вміння користуватися її лексично-граматичними та фонетичними засобами для спілкування; прагматичний компонент – включає знання, навички та вміння, які дозволяють розуміти та створювати висловлювання відповідно до конкретної комунікативної ситуації та мовного завдання; соціолінгвістичний компонент – це знання, навички та вміння, які дозволяють ефективно спілкуватися з носіями мови відповідно до культурних особливостей їхнього лінгвосоціуму. Іншомовну комунікативну компетентність можна розглядати на різних рівнях – лінгвістичному, мовному та професійному, кожен з яких містить певні компоненти, такі як лексичний, граматичний і фонетичний на лінгвістичному рівні; дискурсивний і стратегічний на мовному рівні; та міждисциплінарне застосування мовних навичок на професійному рівні. Крім того, складовими комунікативної компетентності є лінгвістична, соціолінгвістична, дискурсивна, соціокультурна, соціальна, стратегічна, предметна та професійна компетенції, кожна з яких відіграє важливу роль у забезпеченні ефективної комунікації. В цілому, міжкультурна дискусія вимагає від учасників гнучкості, толерантності і готовності до взаєморозуміння, що дозволяє створити плідну обстановку для обміну ідеями та розуміння різноманітності культурного світу.