Факультет права, публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/679f6d45-111b-4d96-8e48-13b1d8f93e4b
Browse
2 results
Search Results
Item Теоретичні підходи до формування ґендерної політики в публічному управлінні(2022) Яременко, О. І.; Намазова, Ю. І.Стаття присвячена аналізу наукових підходів до визначення пріоритетних напрямків ґендерної політики у публічному управлінні. Презентовано думку, що процес реалізації громадянами своїх прав і свобод супроводжується дихотомічною проблемою породженою стереотипами, основаними на дискримінації за статтю. Системний характер даної проблеми у соціальній взаємодії, вбачається у формуванні цілої системи ґендерних дискримінант, які стають основою для статусних обмежень серед жінок, у тому числі в публічному управлінні. Визначено, що імплементація парадигми ґендерної паритетності в публічному управлінні в Україні обмежена сьогодні певними бар’єрами у системі державного управління. Основною із перепон вбачається відсутність правового механізму забезпечення принципу рівноправності жінок та чоловіків. З метою окреслення концептуальних принципів парадигми ґендерної рівності в публічному управлінні, проаналізовано сутнісні наукові підходи до категорії «публічне управління». Визначено, що дане поняття в українському законодавстві офіційно не закріплено. Це визнано причиною заміни його терміном «державне управління», що пояснюється як груба помилка. Авторами наголошено на важливості розмежування понять «державна влада» і «публічна влада». Термін «публічне управління» пропонується розглядати як дифузію державного і громадського управління, консолідованих спільними публічними інтересами, цілями і завданнями. Головним принципом публічного управління запропоновано вважати реалізацію гарантованого Конституцією права здійснювати народом його владних повноважень через сформовані органи законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого самоврядування, спеціальних державних служб та інститутів громадянського суспільства. Публічність управління розглядається як пріоритетність демократичних цінностей, принципів верховенства права, пова-ги до гідності людини, недискримінації, рівності, справедливості, безпеки, ефективності. Відповідно паритетність представництва жінок в органах публічної влади розглядається у ролі одного з індикаторів рівня демократизації суспільства.У статті, на основі критичного аналізу наукових позицій учених, узагальнено основні напрями ґендерної політики в публічному управлінні на національному, регіональному та місцевому рівнях. Ефективність даної політики пропонується визначати за трьома основними показниками: паритет під час прийняття рішень органам публічного управління; механізмами і методами реалізації ґендерної рівності; ступінь рівності у всіх сферах публічної діяльності. Важливим нововведенням у ґендерній політиці публічного управління авторами розглядається практика медіації у ґендерно-чутливих публічних сферах.Item Теоретико-методичні засади формування ґендерної політики органів публічного управління(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Яременко, О. І.; Намазова, Ю. І.Стаття присвячення науковому обґрунтуванню концептуальних підходів до формування ґендерної політики в публічному управлінні, націленої на забезпечення паритетності жінок і чоловіків у процесі прийняття рішень.Прогнозується, що пролонгована в часі відсутність адекватної ґендерної політики у сфері державного управління може призвести до активної конфронтації статей у суспільно-політичному житті. Здійснено оцінку теоретичних засад сучасної державної ґендерної полі-тики в Україні, у результаті чого виявлено наявність традиційно-неформальних ієрархічних норм та ґендерних дискримінант жінок, що породжує упередженість оцінок їх здібностей супроводжених негативними очікуваннями від результатів праці. Даний факт пояснюється присутністю у соціумі історично сформованої атрибутивної ґендерної стереотипізації, яка характеризується умовно ессенціальним характером, із чого зроблено висновки про складність здійснення державного регулювання даних явищ. Це рекомендується врахувати при формуванні ґендерної політики в публічному управлінні. У статті сформовано концептуальний перелік структурних елементів ґендерної політики органів публічного управління. Додатково узагальнено набір відповідних ґендерних дискримінант, перешкоджаючих паритетному представництву жінок у сфері політики і публічного управління. Даний перелік доповнено малодослідженими формами такими як «сексизм» та «ґендерна сегрегація». Визначено, що комплекс описаних бар’єрів у органах публічного управління чинить на їх працівниць значний психологічний тиск, що обумовило доповнення комплексу складових ґендерної політики складовою забезпечення психологічної протидії ґендерній дискримінації.Основою формування концептуальних положень ґендерної політики органів публічного управління визначено інтеграцію парадигми ґендерної рівності у процес управління персоналом. Даний вектор політики пропонується реалізувати за рахунок інституційної трансплан-тації політики ґендерного мейнстримінгу, яку проголосили більшість країн ЄС.