Наукові публікації. Виступи
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/66dcdcbd-ffae-44ea-ab22-66e30708f1b5
Browse
18 results
Search Results
Item Розвиток цифрових інструментів для забезпечення доброчесності в публічному управлінні: досвід ЄС для України(2025) Вербоватий, Андрій ВіталійовичРозбудова доброчесності головний аспект реформування публічного управління на шляху України до Європейського Союзу. Одним із важливих напрямів цих змін можна вважати впровадження цифрових технологій, які забезпечують підвищену прозорість, зниження корупційних ризиків та ефективне управління публічними ресурсами. Європейський Союз має значний досвід у використанні цифрових інструментів для забезпечення доброчесності в публічному управлінні, який може стати цінним орієнтиром для України.Item Інституціоналізація медіації як ефективного інструменту врегулювання спорів з органами місцевого самоврядування: зарубіжний досвід та українські перспективи(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2025) Яременко, О. І.; Кононенко, В. В.; Назаренко, М. О.У науковій статті здійснено ґрунтовний аналіз теоретико-правових засад застосування медіації для врегулювання публічно-правових спорів, окреслено основні тенденції її розвитку в Україні й світі та визначено ключові чинники, що впливають на інституціоналізацію цього альтернатив-ного способу розв’язання конфліктів в публічному управлінні. Особливу увагу приділено розкриттю сутності й ознак адміністративної медіації, а також наголошено на основній її відмінності від муніципальної медіації, яка характеризується специфічною сферою застосування, оскільки спрямована на вирішення спорів з органами місцевого самоврядування як суб’єктами владних повноважень. Визначено основні чинники, що ускладнюють процес інституціоналізації адміністративної медіації в Україні, серед яких: недостатній рівень обізнаності населення щодо можливостей позасудового врегулювання суперечностей; обмеженість дискреційних повноважень службовців і відсутність чітких критеріїв для встановлення умов примирення; наявність у суб’єктів владних повноважень психологічних бар’єрів, обумовле-них їхнім статусом. Також у роботі досліджено досвід інституціоналізації адміністративної (муніципальної) медіації у зарубіжних країнах, зокрема Франції, Польщі, Чехії, Великобританії та США, де ця позасудова процедура є важливим елементом системи врегулювання спорів з органами місцевого самовряду-вання. На основі проведеного аналізу визначено перспективні напрями розвитку інституту медіації в Україні. Зокрема, акцентовано увагу на доцільності: 1) закріплення на законодавчому рівні чітких процедур прове-дення муніципальної (адміністративної) медіації; 2) запозичення практики створення незалежних медіаційних центрів, які діятимуть при місцевих органах влади, але збережуть нейтральність та автономність у вирішенні спорів; 3) посилення роботи з проведення інформаційних кампаній, спрямо-ваних на підвищення обізнаності громадян щодо можливостей позасудового вирішення спорів та переваг, які вони надають; 4) врахування досвіду Польщі щодо впровадження безоплатних медіаційних послуг для громадян у конфліктах із місцевою владою.Item Інститути громадянського суспільства у процесах формування, реалізації публічної політики та публічного управління(Одеса : ФОП І. В. Жукова, 2025) Кононенко, В. В.У статті проаналізовано роль інститутів громадянського суспільства у вироблення, реалізації публічної політики та публічного управління в умовах демократизації суспільних процесів. Мета статті – вивчити особливості, форми та механізми участі громадянського суспільства та його інститутів у виробленні та реалізації публічної політики та визначити їх місце в системі публічного управління в Україні на сучасному етапі. Опираючись на дослідження вітчизняних та закордонних учених у роботі здійснено аналіз та простежене співвідношення понять інститути громадянського суспільства, публічна політика, публічне управління. Наголошено, що сучасна публічна політика та публічне управління в умовах демократії функціонують ґрунтуючись на принципах відкритості, участі широкого кола суб’єктів у виробленні публічної політики, відповідальності, ефективності, відповідності (узгодженості) публічної політики. Автором зазначено, що лише зараз відбувається поступове переосмислення процесу вироблення та реалізації публічної політики через поступове підвищення рівня участі громадян від інформування до консультування, діалогу та партнерства. У роботі зазначено, що не зважаючи на суттєвий прогрес протягом останніх років у залученні інститутів громадянського суспільства до вироблення публічної політики. Однак, місце та роль громадянського суспільства та його інститутів в системі публічного управління так і остаточно не визначене. Держава має на законодавчому рівні передбачити механізми залучення інститутів громадянського суспільства до публічного управління, визначити форми співпраці органів публічної влади та громадянського суспільства як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівнях, визначити їх місце та роль в управлінських процесах, передбачити передання їм частини повноважень органів публічної влади тощо. В умовах демократизації та реалізації концепції Належного управління громадянське суспільство має стати невіддільним елементом публічного управління та його повноправним суб’єктом.Item Організаційно-правові аспекти проходження публічної служби та виконання посадових обов'язків на об'єктах критичної інфраструктури в умовах правового режиму воєнного стану в Україні(Київ : ТОВ ДКС Центр, 2024) Юник, І. Г.; Заболотний, А. В.Стаття присвячена вивченню організаційно-правових аспектів проходження публічної служби та виконання службових обов'язків на об'єктах критичної інфраструктури та її захисту в умовах правового режиму воєнного стану в Україні як компоненти державної політики у даній сфері. Визначено ключову характеристику публічної служби у якості професійної діяльності із практичного виконання завдань і функцій держави, що має на меті стратегічне забезпечення безперебійності функціонування критичної інфраструктури та державних органів у період дії правового режиму воєнного стану. Наголошується на тенденції переходу власності на критичну інфраструктуру від державного забезпечення до приватизації. Обгрунтовано, що така тенденція посилює значимість організаційно-управлінської складової публічного управління для формування державної політики національної безпеки. Виявлено, що у цьому напрямку згенеровано ряд позитивних інституц-ійних зрушень, серед яких пропозиція створення Державної служби захисту критичної інфраструктури та забезпечення національної системи стійкості України, формування системи захисту критичної інфраструктури, визначення повноважень Спеціально уповноваженого органу у сфері управління та захисту критичної інфраструктури, а також функціональних та секторальних органів, врегулювання організаційно-управлінських аспектів виконання посадових обо-в'язків службовцями на об'єктах критичної інфраструктури в умовах правового режиму воєнного стану. Ідентифіковано перелік основних суб'єктів національної системи захисту критичної інфраст-руктури у ієрархії публічної служби. Узагальнено перелік життєво важливих функцій та послуг у секторі критичної інфраструктури. Описано внесені відповідно до інституційних умов правового режиму воєнного стану корективи у організаційно-управлінські аспекти проходження публічної служби у тому числі у сфері критичної інфраструктури. Особливу увагу відведено позитивному рішенню по визначенню переліку осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров'ю отриману при виконанні службових обов'язків на об'єктах критичної інфраструктури. Обгрунтовано, що дана ініціатива посилить правову захищеність та ефективність організаційно-управлінських аспектів проходження публічної служби в умовах воєнного стану в Україні.Item Державна стратегія повоєнного відновлення та розвитку критичної інфраструктури в Україні(2024) Лазор, О. Я.; Юник, І. Г.; Заболотний, А. В.У статті проаналізовано основні аспекти державної політики, що можуть бути мобілізовані задля розробки комплексної операційної стратегії та планування повоєнного відновлення постраждалих у результаті бойових дій об’єктів критичної інфраструктури, а також розвитку та модернізації інших життєво-необхідних секторів. Акцентовано увагу на тому, що тимчасова окупація частини території України та систематичні атаки ворога, свідомо націлені на критичну інфраструктуру призвели до дисфункцій у режимах роботи життєво-важливих для цивільного населення об’єктів та до стрімкого зростання економічних збитків. Обгрунтовано важливість відновлення функціонування сфери критичної інфраструктури, що обумовлено обов’язком державної влади гарантувати належні умови життя громадян та доступності їм соціально-важливих послуг, необхідністю підтримки ресурсного та інфраструктурного забезпечення бізнесу, перспективами реалізації стратегічного економічного розвитку, росту ефективності використання потенціалу територій. Відзначено, що потенціал державної політики повоєнного відновлення та розвитку критичної інфраструктури лежить у площині євроінтеграційного курсу України. Звертається увага на перспективності амбітного набору реформ відповідно до плану відбудови, пов’язаного із запланованим Європейською комісією механізмом. Визначено комплекс інститутів, наділених відповідними повноваженнями для розробки та реалізації державної стратегії повоєнного відновлення та розвитку критичної інфраструктури в Україні, серед яких особливу роль відведено Національній раді з відновлення України від наслідків війни та її робочим групам. Узагальнено алгоритм реконструктивного розвитку критичної інфраструктури України. Проведено оцінку загальної суми прямих збитків критичній інфраструктурі завданих Україні через війну та обсяг необхідних інвестицій на її відновлення. Окреслено вектори стратегічних напрямів відновлення й модернізації критично важливих об’єктів інфраструктури на основі аналізу успішних зарубіжних практик та проаналізовано структуру проєкту відновлення України в рамках реалізації програми Ukraine Facility. Внесено наукові пропозиції до включення у структуру даного проєкту модуля реконструкції та розвитку об’єктів критичної інфраструктури та обґрунтовано перспективні джерела фінансування для його практичної реалізації.Item Стратегічні орієнтири публічного управління логістичним забезпеченням сил оборони України(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024) Юник, І. Г.Доктрина Збройних Сил НАТО визначає загальну відповідальність усіх держав-членів за ефективне логістичне забезпечення багатонаціональних військових операцій. Однак національні сили зберігають самостійність до моменту передачі під командування НАТО. Логістичне забезпечення Збройних Сил включає комплекс заходів, спрямованих на підтримку військ через постачання, технічне забезпечення, транспорт, інфраструктуру та медичне обслуговування. Метою є ефективна організація логістичних процесів для забезпечення боєздатності військ у мирний час, кризу та війну. Логістика НАТО поділяється на планування та процеси, що охоплюють управління, переміщення матеріалів, товарів, послуг та інформації під час операцій. Існує стратегічний, тактичний та коопераційний рівні логістики, що сприяють стандартизації для країн-членів. Логістичне забезпечення використовує як військовий, так і цивільний потенціал, за умови оперативної та економічної доцільності. Ефективне логістичне забезпечення вимагає ретельної підготовки органів і підрозділів до дій, аналізу стану логістичних сил, розробки концепції забезпечення та нагромадження необхідних запасів. Процес планування базується на бойовому завданні, намірі командира, оцінці ситуації та потребах у постачаннях. Організація логістичного забезпечення залежить від завдань, ситуації, можливостей підрозділів та місцевих умов. Ключовими елементами є ініціація заходів через виконавчі документи, контроль за постачанням через рапорти та поточний нагляд. У мирний час зберігаються нормативні запаси для навчань та переходу до військової системи постачання, а в кризовий період поповнюються військовими нормами. Процес постачання включає фізичні переміщення поставок та інформаційні потоки, що забезпечують ефективність логістичних операцій. Логістика в ЗСУ повинна бути чітко організованою системою, побудованою на основах макрологістичної структури, що дозволить оптимізувати її ієрархію та взаємодії.Item Перспективи розвитку державно-приватного партнерства у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024) Лазор, О. Я.; Юник, І. Г.У статті проаналізовано основні аспекти державної політики, щодо розвитку державно-приватного партнерства в Україні. Доведено, що даний напрям є досить важливим і дієвим механізмом залучення довгострокових інвестиційних ресурсів для модернізації критичної інфраструктури у світі. Обґрунтовано необхідність детального наукового дослідження перспектив інтеграції проєктів державно-приватного партнерства у сферу захисту критичної інфраструктури в Україні. Визначено, що державно-приватне партнерство є однією із найперспективніших форм взаємодії громадянського суспільства та держави, із залучення громадськості до прийняття управлінських рішень та мобілізації ресурсів недержавного сектору. Обгрунтовано, що завдяки такій співпраці покращується результат взаємодії між державою, територіальними громадами та приватним сектором, підвищуючи якість життя населення в регіонах. Описано змістовне наповнення терміну «державно-приватне партнерство» та проведено огляд нормативно-правової бази, що регулює даний сегмент у сфері державної політики захисту критичної інфраструктури. Узагальнено спектр потенційних приватних партнерів у сфері розвитку та захисту критичної інфраструктури. Структуровано організаційно-функціональну схему та узагальнено моделі державно-приватного партнерства у сфері захисту критичної інфраструктури в Україні. Проаналізовано світову практику застосування моделей державно- приватного партнерства у сфері розвитку та захисту критичної інфраструктури. Вивчено досвід координування даної сфери у ЄС, де цією діяльністю опікується спеціально створений інститут – Європейський експертний центр державно-приватного партнерства. На основі проведеного дослідження узагальнено ключові положення успішності проєктів державно-приватного партнерства у сфері розвитку та захисту критичної інфраструктури в Україні.Item Ґендерні аспекти лідерства в публічному управлінні в умовах децентралізації(Київ, 2024) Назаренко, М. О.; Юник, І. Г.Стратегічна мета України – повноправне членство в Європейському Союзі. Для її досягнення українська держава повинна провести ряд реформ у всіх сферах суспільного життя, а саме: політичній, економічній, соціальній, культурній, правовій тощо і в тому числі у сфері ґендерної рівності, що відповідатимуть європейським цінностям та стандартам. В сучасних умовах децентралізації, коли стрімко розвивається лідерство в органах публічної влади, зокрема в органах місцевого самоврядування, постає нагальне питання в аналізі та оцінці ґендерної рівності у сфері управління. І, хоча Україна, згідно досліджень Global Gender Gap Index у 2023 році, досягла значних успіхів в цьому питанні, у порівнянні з попередніми роками, проблема порушення прав жінок в управління залишається і потребує нагального вирішення. Основними причинами такої ситуації залишаються упереджене ставлення до жіночої статі, як до слабкої, недовіра з боку підлеглих-чоловіків та громади щодо можливості прийняття раціональних управлінських рішень в кризових ситуаціях, поєднання особистого та професійного життя, коли жінка виконує домашню роботу в більшому обсязі, ніж чоловік і часу на професійний розвиток залишається менше, аніж у протилежної статі та ґендерні стереотипи: нездатність до ризиків та протистояти тиску, недостатньо розвинуті такі лідерські якості, як змагальність, стресостійкість, впевненість у собі тощо. Для подолання Gender inequality (ґендерної нерівності), на нашу думку, необхідно перш за все створити рівні можливості та умови доступу до керівних (лідерських) посад незалежно від статі, створювати ґендерно збалансовані колективи, створити всі умови в органах публічного управління для участі і представництва різних ґендерних груп у процесах прийняття управлінських рішень, створювати умови для розвитку лідерських здібностей та якостей керівника та ґендерної чутливості серед лідерів, забезпечити жінкам-лідерам баланс між роботою та особистим життям тощо.Item Реалізація права на доступ до публічної інформації як механізм забезпечення прозорості та відкритості владних інституцій(Київ, 2020) Юник, І. Г.Забезпечення доступу до публічної інформації є одним із важливих показників відкритості та прозорості владних інституцій. Об’єктивними показниками ефективності забезпечення прозорості та відкритості владних інституцій є позиція держави у відповідних міжнародних рейтингах. Так, у 2018 р., згідно з показниками Індексу глобальної конкурентоспроможності Україна з-поміж 140 держав займає 110-е місце – за рівнем розвитку державних інститутів, 77-е місце – за рівнем адаптації технологій, 58-е – за рівнем інноваційних можливостей.Item Комунікаційні стратегії як інструмент стабільного діалогу та досягнення цілей розвитку територіальної громади(2024) Тодорова, О.; Назаренко, М.; Лесик, О.У статті розглянуті поняття «комунікація», «комунікаційна культура в публічному управлінні» та «комунікаційні стратегії». Визначено основні функції комунікаційних стратегій, які спрямовані на підвищення якості комунікацій як всередині суб'єктів публічного управління, так і поза їх межами, а саме: визначення бачення організації, проведення діагностики та аналізу, планування використання ресурсів організації, вплив на громадськість, підвищення ефективності роботи організації. З’ясовано, що сьогодні відбувається трансформація підходів до комунікаційних процесів у публічному управлінні та перехід до нового етапу, основою якого є партнерські відносини, саме цим і зумовлено впровадження нових інструментів та налагодження механізмів взаємодії між органами влади і громадськістю. Розглянуто позитивний вітчизняний досвід реалізації комунікаційної стратегії на місцевому рівні на прикладі виконавчого комітету Мереф'янської міської ради. Зокрема, Мереф'янська міська рада впроваджує багато практик, що спрямовані на інформування та залучення громадян до участі у міських справах. Наприклад, вона робить акцент на вихованні молоді з активною громадянською позицією, з цією метою були запровадженні проєкт «Уроки з Мером», для більш старших громадян були розроблені: школа проєктного менеджменту, бюджет участі тощо. Авторами визначено, що ефективна комунікація має вирішальне значення у процесі формування прозорих та довгострокових відносин зі стейкхолдерами в публічному управлінні, а також розроблено структуру комунікаційних цілей. Обґрунтовано певні концептуальні моменти, що стосуються розробки комунікаційної стратегії в громаді. Зроблено висновок, що одним з найефективніших шляхів формування якісної комунікаційної системи, в процесі стратегування розвитку територіальної громади, є розробка та реалізація комунікаційної стратегії – допоміжної для реалізації Стратегії розвитку, яка спирається на визначені в основній Стратегії цілі та завдання.