Особливості збереження психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності : дисертація

Abstract

У дисертації висвітлено основні результати теоретичного аналізу та емпіричного дослідження проблеми збереження психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності. Теоретичний аналіз засвідчив, що волонтерська діяльність є важливим чинником адаптації до сучасних соціальних викликів та сприяє психосоціальній інтеграції особистості, яка зазнає труднощів у процесі життєдіяльності в умовах соціальних змін. Водночас, волонтерська діяльність досить часто супроводжується певними психологічними проблемами, зокрема, стресом і емоційним вигорянням осіб, залучених у волонтерській діяльності, особливо під час їхньої роботи в кризових ситуаціях чи за умов обмежених ресурсів. Доведено, що психологічне здоров’я є важливим аспектом загального благополуччя осіб, залучених до волонтерської діяльності, що визначає їхню здатність адаптуватися до умов життя, справлятися зі стресами та встановлювати здорові відносини з іншими людьми. Психологічне здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, є динамічним процесом, що потребує постійної уваги та підтримки з боку самоусвідомлення, соціальної опори та ефективного самопіклування. Структурна модель психологічного здоров’я волонтерів забезпечує створення ефективних стратегій підтримки, орієнтованих на специфічні потреби осіб, залучених до волонтерської діяльності, що сприяє не лише збереженню їхнього благополуччя, а й підвищенню ефективності гуманітарних ініціатив у довгостроковій перспективі. Структурну модель побудовано з урахуванням трьох ключових компонентів: психологічного, соціального та суб’єктивного. Кожен з цих компонентів відіграє значущу роль у формуванні загального рівня психологічного здоров’я осіб, задіяних у волонтерській діяльності. Взаємодія між цими компонентами створює синергію, що забезпечує гармонійну основу для ефективного функціонування волонтерів. За результатами дослідження психологічного компоненту психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності визначено, що для більшості досліджуваних по критерію гнучкості та адаптивності властиві показники в межах норми згідно шкал «адаптація», «емоційний комфорт», «прагнення до домінування» і вище норми – «самоприйняття», «інтернальність», «прийняття інших», що свідчить про тенденцію до надання переваги гнучкій моделі поведінки при виконанні волонтерської діяльності. Встановлено, що для досліджуваних волонтерів характерним є середній рівень стійкості до стресу. Пріоритетними цінностями, що віддзеркалюють особливості мотивуючої сили поведінки у досягненні цілей, є «самостійність», «доброзичливість», «універсалізм». З’ясовано, що при опануванні стресовою ситуацією за частотою використання переважають конструктивні копінг-стратегії «позитивне переформулювання та особистісне зростання», «активне опанування себе» та «планування». За результатами аналізу критерію соціальна включеність встановлено, що найпоширенішими ролями, які виконують волонтери, є «дипломат», «виконавець» та «голова». У міжособистісній взаємодії всі показники знаходяться у межах адаптивної поведінки, але чоловіки мають значимі відмінності по шкалі «агресивний», що засвідчує їх критичність та вимогливість до інших. Досліджувані довірять іншим людям та світу і недовіряють собі, відповідно вони розуміють недосконалість світу, відкриті до співпраці, але тривожні та невпевнені. Оцінка критерію успішності контактів з незнайомими людьми засвідчила тенденцію до мотиву «страху відкидання», що вказує на проблеми у налагодженні міжособистісних відносин. Аналіз суб’єктивного компоненту психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, засвідчив, що показники психологічного благополуччя у більшості опитаних мають середній рівень вираження з тенденцією до низького. Зазначене свідчить про нестабільність соціальних стосунків, орієнтацію на соціальні норми, труднощі у самореалізації, переважання зовнішньої мотивації над внутрішньою. Констатовано, що рівень екзистенційної визначеності по всіх показниках демонструє тенденцію до середньо-низького. Емпірично встановлено, що найбільше за зв’язністю з вимірюваними індикаторами психологічного здоров’я осіб, залучених у волонтерську діяльність, є індикатори соціально-психологічної адаптації, зокрема, «інтернальність», «адаптація», «прийняття інших» і «прагнення до домінування» (дещо менше кореляційних зв’язків). Найменшу зв’язність мають індикатори міжособистісних відносин «доброзичливий» і копінг-стратегій «стримування», «інструментальна соціальна підтримка», «уявне уникнення проблем», «емоційна соціальна підтримка». Трикомпонентна структура моделі психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, перевірялася конфіматорним факторним аналізом. Констатовано, що у найвідповіднішому варіанті модель складається з 11 індикаторів, які утворюють три фактори: психологічний (адаптація, інтернальність, самостійність, планування); соціальний (дружелюбність, емоційна соціальна підтримка, кількість ролей, доброзичливість) і суб’єктивний (психологічне благополуччя, безпека, екзистенційність). Кластерний аналіз дозволив виділити три підгрупи осіб з різними проявами психологічного здоров’я. Перший кластер «Конформно-альтруїстичні» характеризується низьким рівнем суб’єктності і високим рівнем альтруїзму, сюди увійшли 17% досліджуваних. Другий кластер «Суб’єктно-успішні» орієнтований на досягнення і успішність власного Я, сюди було віднесено 58% волонтерів. Третій кластер об’єднав 25 % досліджуваних для яких спільною характеристикою є вигоряння. Саме волонтери, які увійшли у перший та третій кластери, мають занижені показники психологічного здоров’я і потребують допомоги і підтримки. За результатами теоретичного аналізу та констатувального етапу дослідження розроблено програму, спрямовану на підтримку психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності. Зазначено, що програма підтримки психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності має як профілактичний, так і відновлювальний характер. Створення програми підтримки психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, визначалась конкретними завданнями, зокрема, розвитком особистісної стійкості та психологічного благополуччя волонтерів (сприяння формуванню навичок саморегуляції, усвідомлення власних емоційних станів, стійкості до стресу та розвитку адаптивного мислення), формуванням навичок самоприйняття та гармонізації емоційного стану (підтримка волонтерів у зниженні рівня самокритики, навчання конструктивних стратегій самопідтримки та розвитку позитивного ставлення до себе.); розвитком рефлексії та усвідомленого ставлення до своєї діяльності ( формування здатності волонтерів до аналізу власного досвіду, усвідомлення свого внеску в спільноту та зниження ризику емоційного вигоряння); зміцнення мотивації та підвищення рівня залученості у волонтерську діяльність (розкриття внутрішніх ресурсів, визначення індивідуальних мотиваційних чинників, які сприяють підтриманню ентузіазму та ефективності в роботі); сприяння соціальної адаптації та навичок взаємодії (формування позитивних міжособистісних зв’язків, підвищення рівня довіри у команді, навчання ефективним способам комунікації та конструктивного вирішення конфліктів); формуванням ефективних копінг-стратегій для подолання стресових ситуацій (навчання способам управління емоційними реакціями, планування дій у складних умовах та корекція уникаючих копінг-стратегій); розвитком навичок ресурсного відновлення та профілактики емоційного вигоряання (навчання методів відновлення емоційного балансу, включаючи тілесно-орієнтовані практики, арт-терапію, медитацію та усвідомлену релаксацію). Програма підтримки психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, реалізовувалася через взаємопов’язані блоки: пізнавальний та тренінговий, які забезпечували комплексний підхід до профілактики емоційного вигоряння та підтримки психологічного благополуччя волонтерів. Програма спрямована на відновлення емоційного балансу після стресових ситуацій, усунення наслідків вигоряння та реабілітацію емоційного стану осіб, залучених до волонтерської діяльності через індивідуальну підтримку, групову терапію та техніки відновлення ресурсів. Формат реалізації пізнавального блоку передбачав використання лекції з елементами інтерактиву. групові дискусії, презентації з використанням сучасних технологій, зокрема Smart-board, мультимедійних матеріалів інформації. Тренінговий блок спрямований на розвиток навичок емоційної стійкості, зняття психологічного напруження та підтримки внутрішнього ресурсу волонтерів. Основні напрями роботи включали формування навичок емоційної саморегуляції через використання дихальних практик для зниження рівня стресу та напруги, освоєння технік релаксації для відновлення психологічного стану, застосування методів усвідомленості (mindfulness) у стресових ситуаціях. Охарактризовано розвиток конструктивних копінг-стратегій, таких як позитивне переосмислення складних ситуацій для зміни ставлення до проблем, використання рефреймінгу для знаходження нових перспектив, управління емоціями через свідоме перенаправлення уваги та ресурсних станів. Ефективність реалізації програми формувального впливу вивчалась за допомогою: повторного діагностичного зрізу та порівняння даних на початку та в кінці дослідження, за результатами якого визначалася динаміка загального рівня показників психологічного здоров’я, осіб залучених до волонтерської діяльності; безпосереднього спостереження у процесі занять за його учасниками та виконанням ними запропонованих завдань; самозвітів учасників, у яких вони фіксували зміни, сформовані внаслідок участі у реалізації програми. Після завершення реалізації програми здійснено повторний діагностичний зріз, результати якого порівнювалися із результатами першого зрізу (констатувального етапу дослідження) з метою встановлення ефективності проведених заходів формувального впливу. Згідно одержаних результатів основні зміни зафіксовано у показниках соціально-психологічної адаптації, а також деяких установок щодо подолання складних ситуацій «Інструментальна соціальна підтримка» «Прийняття», «Заперечення»: зменшилася установка на заперечення, тоді як збільшилася установка на прийняття проблеми. Також значимо збільшився копінг пошуку соціальної підтримки, що в безпосередній діяльності волонтера є досить суттєвим. Після впровадження програми в досліджуваних відбулися значимі зміни щодо непродуктивних копінгів на користь продуктивних та показниках самодетермінації як складової психологічного здоров’я. Після реалізації програми у волонтерів підвищилася значущість цінності «Досягнення» та зменшилася «Конформізму». Знизилися показники мотиву страху відкидання, збільшився рівень «Психологічного благополуччя», «Автономії», «Екзистенційності», «Сповненості»). Одержані результати свідчать про зростання у досліджуваних прагнення до особистого успіху та зниження орієнтації відповідати очікуванням інших, збільшення впевненості та зменшення страху, тривоги бути несприйнятим оточуючими, певне покращення загальної задоволеності життям, зростання самодостатності та осмисленого ставлення до життя. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: Вперше - здійснено комплексний аналіз психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, з урахуванням чинників самоусвідомлення, ефективного самопіклування та соціальної підтримки; - розроблено структурну модель психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, яка включає три основні компоненти: психологічний (гнучкість, адаптивність, стресостійкість, ціннісні орієнтації, копінг-стратегії), соціальний (соціальна включеність, соціальна комунікація, рівень довіри, успішність встановлення контактів з незнайомими людьми) та суб’єктивний (психологічне благополуччя, сенс життя). Визначено взаємозв’язок між цими компонентами та їхній вплив на збереження психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності; розроблено та апробовано програму психологічної підтримки осіб, залучених до волонтерської діяльності, спрямовану на зміцнення їхнього психологічного здоров’я та профілактику емоційного вигоряння. Набули подальшого розвитку: – концептуальні засади волонтерської діяльності; – теоретичні уявлення про соціально-психологічні чинники розвитку волонтерства; – психологічні характеристики осіб, залучених до волонтерської діяльності; – співвідношення понять психічне та психологічне здоров’я особистості; – особливості відновлення психологічного здоров’я. Практичне значення результатів дослідження полягає у побудові структурної моделі психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності; визначенні шляхів збереження психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності; розробці технологій збереження психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності, спрямованих на зниження рівня стресу, запобігання емоційному вигорянню та зміцнення психологічної стійкості волонтерів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані психологами, волонтерськими організаціями й особами, залученими до волонтерської діяльності, з метою зниження ризику емоційного вигоряння, покращення мотивації та підвищення рівня психоемоційної стійкості. Результати дослідження інтегровані в зміст навчальних дисциплін «Соціальна психологія», «Благодійність і волонтерство в соціальній роботі», що сприяло поглибленню знань і уявлень майбутніх фахівців у сфері психології та соціальної роботи щодо особливостей збереження психологічного здоров’я осіб, залучених до волонтерської діяльності. Запропоновані наукові положення, висновки й рекомендації були впроваджені у систему підготовки майбутніх психологів та фахівців з соціальної роботи Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини; практику діяльності VINclub «Волонтер ВДПУ» Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Громадської організації «Мольфар» та Громадської організації Вінницької міської організації соціального розвитку та становлення окремих малозахищених категорій молоді «Паросток».

The dissertation presents the main results of theoretical analysis and empirical research on the issue of maintaining the psychological health of individuals engaged in volunteer activities. The theoretical analysis demonstrated that volunteer activities serve as an important factor in adapting to contemporary social challenges and contribute to the psychosocial integration of individuals facing difficulties due to social changes. At the same time, volunteering is often accompanied by certain psychological problems, particularly stress and emotional burnout, especially when it is necessary to work in crisis situations or under resource constraints. It has been proven that psychological health is a crucial aspect of overall well-being for individuals engaged in volunteer activities, determining their ability to adapt to life conditions, cope with stress, and establish healthy relationships with others. The psychological health of volunteers is a dynamic process requiring constant attention and support through self- awareness, social support, and effective self-care. The structural model of volunteers’ psychological health facilitates the development of effective support strategies tailored to the specific needs of volunteers, contributing not only to their well-being but also to the long-term efficiency of humanitarian initiatives. This model is based on three key components: psychological, social, and subjective. Each of these components plays a significant role in shaping the overall level of psychological health of volunteers. The interaction between these components creates a synergy that forms a harmonious foundation for volunteers’ effective functioning. The study of the psychological component of volunteers’ psychological health revealed that most respondents demonstrated normative levels of flexibility and adaptability based on the scales of “adaptation,” “emotional comfort,” and “striving for dominance,” while scores for “self-acceptance,” “internality,” and “acceptance of others” were above the norm. This suggests a preference for a flexible behavioral model in volunteer activities. Additionally, the volunteers exhibited a medium level of stress resilience. Their priority values, reflecting motivational forces in goal achievement, included “autonomy,” “benevolence,” and “universalism.” The most frequently used constructive coping strategies in stressful situations were “positive reframing and personal growth,” “active coping,” and “planning.” The analysis of the social inclusion criterion revealed that the most common volunteer roles were “diplomat,” “executor,” and “leader.” Interpersonal interaction indicators were within adaptive behavior norms, although men showed significant differences on the “aggressiveness” scale, indicating their critical and demanding attitudes towards others. Volunteers tended to trust others and the world but lacked self-trust, suggesting an awareness of the world’s imperfections, openness to cooperation, yet also anxiety and insecurity. The assessment of success in interactions with strangers indicated a tendency toward the “fear of rejection” motive, pointing to difficulties in establishing interpersonal relationships. The subjective component analysis showed that most respondents exhibited moderate levels of psychological well-being, with a tendency towards lower values. This reflects unstable social relationships, adherence to social norms, difficulties in self-actualization, and predominance of external over internal motivation. Additionally, existential certainty levels demonstrated a trend toward medium-low values. Empirical researches indicated that the most closely associated indicators of psychological health among volunteers were social-psychological adaptation, specifically “internality,” “adaptation,” “acceptance of others,” and “striving for dominance” (with slightly fewer correlations). The weakest correlations were found in interpersonal relations indicators such as “benevolence” and coping strategies like “restraint,” “instrumental social support,” “imaginary problem avoidance,” and “emotional social support.” The three-component model of volunteers’ psychological health was validated using confirmatory factor analysis. The most optimal model consisted of 11 indicators grouped into three factors: psychological (adaptation, internality, autonomy, planning), social (friendliness, emotional social support, number of roles, benevolence), subjective (psychological well-being, security, existential certainty). Cluster analysis identified three subgroups of individuals with varying psychological health manifestations: «Conformist- Altruists» (17%) – low subjectivity and high altruism. «Self-Successful» (58%) – focused on achievement and self-success. «Burnout-Prone» (25%) – characterized by burnout symptoms. Volunteers in the first and third clusters exhibited lower psychological health scores and required support. Based on the results of the theoretical analysis and the initial stage of the empirical study, a program, aimed supporting the psychological health of individuals engaged in volunteer activities, was developed. It was noted that this supporting psychological health program serves both preventive and restorative functions. The development of the psychological health support program was guided by specific objectives, including: enhancing personal resilience and psychological well-being (facilitating the development of self-regulation skills, awareness of emotional states, stress resistance, and adaptive thinking); fostering self-acceptance and emotional balance (helping volunteers reduce self-criticism, learn constructive self-support strategies, and cultivate a positive self-attitude); developing reflection and mindful engagement in volunteer activities (enhancing the ability to analyze personal experiences, recognize contributions to the community, and reduce the risk of emotional burnout); strengthening motivation and increasing engagement in volunteer work (uncovering internal resources, identifying individual motivational factors that sustain enthusiasm and effectiveness in volunteering); promoting social adaptation and interpersonal interaction skills (building positive interpersonal relationships, increasing trust within teams, and developing effective communication and conflict-resolution strategies); forming effective coping strategies to handle stressful situations (teaching methods for managing emotional reactions, planning actions in challenging conditions, and correcting avoidance-based coping strategies); developing resource restoration skills and preventing emotional burnout (introducing methods for restoring emotional balance, including body-oriented practices, art therapy, meditation, and mindful relaxation). The psychological health support program was implemented through two interconnected modules: an educational module and a training module, ensuring a comprehensive approach to preventing emotional burnout and promoting psychological well- being among volunteers. The program aimed to restore emotional balance after stressful situations, mitigate the effects of burnout, and rehabilitate volunteers’ emotional states through individual support, group therapy, and resource recovery techniques. The educational module included interactive lectures, group discussions, and multimedia presentations using modern technologies such as Smartboards. The training module focused on developing emotional resilience, reducing psychological tension, and supporting volunteers’ internal resources. The key areas of work included: developing emotional self-regulation skills through breathing techniques to reduce stress and tension; mastering relaxation techniques to restore psychological well-being; applying mindfulness practices in stressful situations; strengthening onstructive coping strategies, such as reframing challenges, shifting perspectives, and redirecting emotional focus toward productive states. The effectiveness of the intervention program was assessed through: pre- and post- intervention diagnostic assessments, comparing psychological health indicators at the beginning and end of the study to track changes; direct observations of participants’ engagement and task performance during sessions; self-reports in which participants recorded personal changes resulting from the program. After completing the program, a post-intervention assessment was conducted and compared to the initial evaluation to determine the effectiveness of the intervention. The results revealed significant improvements in social-psychological adaptation and coping attitudes toward difficult situations. Specifically, there was a reduction in denial-based coping and an increase in problem acceptance and instrumental social support-seeking, which are crucial for volunteer work. Following the program’s implementation, participants exhibited a shift from unproductive coping mechanisms toward more effective strategies and an increase in self- determination as a component of psychological health. Volunteers showed a higher appreciation for achievement-oriented values and a decreased focus on conformity. Additionally, there was a reduction in fear of rejection, increased psychological well-being, autonomy, existential fulfillment, and sense of purpose. These results indicate an overall improvement in self-confidence, reduced anxiety about social acceptance, greater life satisfaction, and a stronger sense of self-sufficiency and meaning in life. Scientific Novelty For the first time: - а comprehensive analysis of the psychological health of individuals engaged in volunteer activities has been done, considering self-awareness, effective self-care, and social support factors; - а structural model of psychological health in volunteers has been developed, incorporating three core components: - Psychological (flexibility, adaptability, stress resilience, value orientations, coping strategies); - social (social inclusion, communication skills, trust levels, ability to establish new connections); - subjective (psychological well-being, sense of meaning in life); - the interrelationships between these components and their impact on volunteers’ psychological health were identified. - f psychological support program for volunteers was designed and tested to strengthen their psychological health and prevent emotional burnout. Further development was given to: - сonceptual foundations of volunteerism; - тheoretical understanding of social-psychological factors influencing volunteerism; - зsychological characteristics of individuals involved in volunteer work; - тhe distinction between mental and psychological health; - strategies for restoring psychological well-being. Practical Significance The study provides a structural model of volunteers’ psychological health, identifies ways to preserve psychological well-being, and offers techniques for reducing stress, preventing burnout, and enhancing resilience. The research materials can be used by psychologists, volunteer organizations, and volunteers to reduce burnout risks, improve motivation, and enhance psychological stability. The findings have been integrated into academic courses such as “Social Psychology” and “Charity and Volunteering in Social Work”, deepening future professionals’ understanding of maintaining volunteers’ psychological health. The study’s theoretical principles, conclusions, and recommendations have been implemented in the training of future psychologists and social workers at Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University, incorporated into the activities of VINclub “Volunteer VSPU”, included in the training of social work professionals at Kamianets- Podilskyi Ivan Ohienko National University, and adopted by NGOs such as “Molfar” and “Parostok”.