Звукова образність поезії Павла Тичини.

Abstract

Лірика Павла Тичини в сенсі її звукоутворення (ліричного звукопису) зацікавила багатьох літературознавців, огляди яких збагатили бачення тичининської ойкумени, однак проблема унікальності досягнення кларнетичного ліризму за допомогою звукових експериментів у художній мові знакових творів Павла Тичини не висвітлена, що і є метою нашої розвідки. Серед завдань статті – дослідити звукові образи поезії Павла Тичини, ілюструвати, які саме звукотвори позиціонують Тичинину творчість як оригінальну, екзотичну, унікальну, так би мовити, кларнетичну. Об’єктом дослідження є поезія збірок, належних до першого періоду творчості мистця. Предмет дослідження – звукові форми образів ранньої поезії Павла Тичини.