Використання кадрового потенціалу в органах публічної влади

Abstract

У роботі проведено дефінітивний аналіз понять в означеній сфері дослідження. Детерміновано складові кадрового потенціалу органів публічної влади, які можуть змінюватись під дією різних чинників і в цьому процесі важливу роль відіграє ефективна державна кадрова політика. Проаналізовано процес становлення законодавства щодо використання кадрового потенціалу в органах публічної влади в результаті чого виявлено значну кількість нормативно-правових актів, які втратили свою актуальність з різних причин. Водночас спостерігається їх недостатність стратегічного плану, подання як складової державного управління, що вказує на необхідність постійного вдосконалення з метою адаптації управлінської системи у реальному середовищі. Розкрита сутність інституційного забезпечення функціонування публічної служби в органах влади, сформована ієрархічно, чого не можна сказати про існування такої системи в органах місцевого самоврядування, яка представлена горизонтальною мережею таких інституцій. Дослідження організації та функціонування цієї системи дозволило охарактеризувати нові її елементи, що загалом доповнює цілісність цієї системи. Використовуючи компаративний аналіз охарактеризовано кадровий потенціал органів державної влади України, виявлено тенденції використання кадрового потенціалу органів державної влади, визначено проблеми функціонування служб управління персоналом в органах публічної влади. Із метою покращення використання кадрового потенціалу в органах публічної влади з’ясовано напрями реформування публічної служби у контексті реалізації Стратегії реформування державного управління, розкрито особливості міжнародного партнерства НАДС з означеної проблематики та сформульовано рекомендації щодо покращення цього процесу.The paper provides a definitional analysis of the concepts in this area of research. The author determines the components of the human resources potential of public authorities which may change under the influence of various factors, and in this process an important role is played by an effective state personnel policy. The author analyzes the process of formation of legislation on the use of human resources in public authorities, and as a result, a significant number of legal acts have been identified which have lost their relevance for various reasons. At the same time, there is a lack of a strategic plan, presentation as a component of public administration, which indicates the need for continuous improvement in order to adapt the management system in the real environment. The article reveals the essence of institutional support for the functioning of the public service in government bodies, which is formed hierarchically, which cannot be said about the existence of such a system in local self-government bodies, which is represented by a horizontal network of such institutions. The study of the organization and functioning of this system allowed us to characterize its new elements, which generally complements the integrity of this system. Using a comparative analysis, the author characterizes the human resource potential of public authorities of Ukraine, identifies trends in the use of the human resource potential of public authorities, and identifies problems of functioning of human resource management services in public authorities. With a view to improving the use of human resources in public authorities, the author clarifies the directions of public service reform in the context of implementing the Public Administration Reform Strategy, reveals the peculiarities of the NAUCS international partnership on this issue and formulates recommendations for improving this process.