Дослідження Робертом Конквестом радянської тоталітарної системи 1920–1930-х рр.: концепції та інтерпретації : дисертація

Abstract

Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Структура дисертації зумовлена основними завданнями кваліфікаційного дослідження. Уперше об’єктом і предметом системного вивчення стали фактологічні пріоритет та концептуальні засади наукової спадщини відомого американського ученого Роберта Конквеста – авторитетного дослідника радянської політичної системи 1920–1930-х рр., теорії і практики сталінізму, причин і наслідків Голодомору 1932–1933 рр. в Україні. У першому розділі, «Історіографія, джерела, методологія дослідження», з’ясовано рівень науково-історичних зацікавлень західних, радянських та сучасних українських істориків творчим доробком Конквеста. Авторська колекція ученого має 30 монографій, з яких понад 20 з історії становлення і функціонування тоталітарного режиму в СРСР, сталінського масового терору, Голодомору. Підкреслено, що досліднику належать два світових бестселери – монографії «Великий терор» (1968) і «Жнива скорботи» (1986). Інтелектуальна канонізація ученого унеможливила комплексне академічне дослідження його наукових праць. Історіографічний аналіз літератури засвідчує відсутність дисертацій, монографій, анотованого бібліографічного довідника його праць, а також наукової біографії. Він залишив велику теоретичну спадщину, але не встиг написати власної автобіографії. Отже, маємо значну прогалину в історіографії. Подана до захисту дисертація є першою спробою її належного наповнення. Західна класична історіографія скептично сприйняла праці професійних радянологів, вважаючи їх політично залежними. На Заході Конквест був «свій», який опирався на концептуальні основи теорії тоталітаризму у висвітленні радянської політичної історії. На подібних засадах перебували більшість західних аналітиків. Праці вченого цитували, але фрагментарно. Історики і політологи, які були його колегами і партнерами, надавали Конквесту слушні зауваження та інформацію, висловлювали доброзичливу критику стосовно рукописів праць. Зазначено, що у передмовах його книг згадано усіх, хто допомагав у підготовці досліджень, особисте авторство яких беззаперечне. Підкреслено академічний формат монографій Конквеста, його критичне ставлення до історичних джерел, відповідальність у використанні наукової термінології та історіографічної традиції. У середині 1980-х рр. його опоненти (представники так званої «ревізіоністської школи») намагалися спростувати теоретичні важелі «тоталітарної моделі» вивчення соціально- політичної історії СРСР. «Ревізіоністи», на переконання Конквеста, надто ідеалізували сталінську епоху, «соціальну мобільність» та «культурну революцію». У дисертації зазначено, що вченому вдалося захистити концептуальні основи його досліджень сталінізму, ключових інтерпретацій системи політичного терору 1930-х рр. Дискусія, яка тривала тоді, виявилася своєрідною апробацією наукового доробку ученого. Його вважали «найповажнішим дослідником сталінізму» (Е. Епплбаум), а книгу «Жнива скорботи» – початком історіографії Голодомору (А. Граціозі). Вона викликала півсотні відгуків, з яких переважна більшість позитивна. Суперечки точилися довкола визнання Голодомору геноцидом українців. Для радянської історіографії Конквест був «фальсифікатором», який обслуговував «політичні потреби антикомунізму». Два десятиліття поспіль панувала подібна ідеологічна риторика. Публікація розділів книг Конквеста у радянських журналах 1989 – 1990 рр. означала його інтелектуальну перемогу. Українська діаспора США та Канади, сучасна українська історіографія обмежилися публіцистичними статтями та фрагментарними оцінками особистого внеску Конквеста. Виявлено певну канонізацію вченого, особливо тлумачення ним Голодомору. Монографії з історії політичної системи виявилися поза межами академічного аналізу, тому і дисертаційних праць не було. Ніхто не наважився критично подивитися на структуру його праць, термінологію, тлумачення подій і явищ, методологічні основи. Джерелами дослідження є наукові праці самого Конквеста (книги, статті, рецензії, матеріали дискусій, збірки за редакцією ученого), західна, радянська та сучасна українська історіографія, фахова періодична преса. Встановлено співвідношення праць з політичної історії СРСР та літературно- художньої критики, поезії, які засвідчують науково-гуманітарні пріоритети видатного американця. Спростовано тезу про те, що свою кар’єру Конквест будував на антикомунізмі. Переважна кількість джерел є англомовними оригіналами. Вони представлені європейськими джерелами, окремі праці були перекладені українською та російською мовами. Виявлено прикру обставину: у перевиданнях маємо суттєві редакційні втручання в оригінальний текст, заміну ключової термінології автора. Конквест був прихильником великих історіографічних форм, тобто частіше писав книги, ніж статті у періодиці. Довелося переглянути 10 англомовних фахових видань за 70 років поспіль, щоб виявити авторські статті, рецензії, листи до редакцій. Методологія дисертаційного дослідження має прикладне застосування для досягнення конкретних наукових завдань. Комбіноване поєднання історіографічного та археографічного підходів є ключовим, воно забезпечило виявлення необхідної інформації з обраної теми кваліфікаційної роботи. У дисертації зазначено, що її автор не приєднався до жодної з теорій, якими користувалися західні та вітчизняні дослідники, він обрав міждисциплінарний підхід. Метод історичної біографістики застосовано для виявлення особистого внеску Конквеста в історіографію проблеми. Зазначено, що не біографія вченого є предметом дослідження, а еволюція його наукових ідей, концепцій, тлумачень, термінології. У другому розділі дисертації висвітлено наукові тлумачення політичних та ідеологічних основ «тоталітарної партії», оцінку Конквестом соціально- політичного портрета Сталіна, визначення тактики і стратегії більшовицького терору. Розкрито походження поняття і явища «тоталітарна партія – тоталітарна держава». Фраза Конквеста «партійно-державна машина» стосувалася тоталітарного типу політичної системи в СРСР. Підкреслено, що політичний терор був засобом боротьби за владу, методом державного правління. Для Сталіна він означав утвердження особистої диктатури. Тоталітарна партія диктаторського типу не визнавала будь-яких ознак громадянського суспільства, крім керованого нею за власними ідеологічними принципами. У дисертації зазначено, що соціально-політичний портрет Сталіна не був самоціллю для Конквеста. Учений був добре обізнаний з історіографією формування сталінського міфу. Для підтвердження нами здійснено умовну періодизацію висвітлення політичної біографії Сталіна: перший період припадає на 1923 – 1953 рр. (утвердження і панування особистої диктатури вождя), другий започаткувала «хрущовська відлига» (розвінчування «культу особи»), третій стосувався династичного правління «генсеків» (від Л. Брежнєва до С. Горбачова), а четвертий розпочався з 1991 р. (суперечлива «десталінізація» з висвітленням «білих плям» радянської історії). Інтелектуальна активність Конквеста припадає на два останніх періоди. Для нього постать Сталіна – закономірний наслідок панування більшовицької ідеології. Вчений, як вдалося з’ясувати, не перекладав провину політичної системи винятково на вождя. Причетність Сталіна до організації терору і Голодомору для Конквеста беззаперечна. Одна фраза «Зодчий терору», яку використав дослідник, є красномовною. Сталін згадується на 435 із 879 сторінок книги «Великий терор». Політичні репресії були в полі зору західних істориків. Наукова заслуга Конквеста полягала у тому, що він одним із перших показав тактику і стратегію більшовицького терору, здійснив його класифікацію за формами, методами реалізації. «Великий» означав масовий терор, а «сталінські чистки» засвідчували форму і спосіб виконання. У працях ученого виявлено мотиви, обставини, політичні та оперативні завдання терору. Ключова фраза «терор голодом» вважалася різновидом масового і фізичного винищення українських селян штучно організованим голодом. Уперше західний аналітик використав термін «державний терор», показав його ідеологічну, організаційно-технічну складові, а також ознаки кримінального злочину службових осіб. У третьому розділі досліджено причини, обставини і наслідки Голодомору, встановлено історіографічну еволюцію поняття «терор голодом», використання ученим терміну «штучний голод». Зазначено, що формулювання «терор голодом» належить Конквесту, а його концептуальне походження уперше використав М. Міщенко у 1949 р. («голод як метод терору»). Поняття «геноцид», «штучний голод» виникли задовго до академічних студій Конквеста. Він обрав власну дефініцію для наукового і правового тлумачення причин, обставин та наслідків Голодомору. Фраза ученого «до голоду додався терор» означає два різновиди масового терору. Кожен з них мав власну специфіку, тому маємо кілька авторських інтерпретацій: «терор голодом», «терористичний голод», «терор голодом у формі фізичного винищення українських селян штучним голодом», а з іншого боку – «сталінські чистки», репресії, «терор в армії». Виявлено прикрі помилки в українському перекладі «Жнив скорботи», упорядники якого замінили ключовий термін «терор голодом» на «Голодомор». У працях Конквеста відсутнє тлумачення «Голодомор». Суперечливим є формулювання «куркульський терор», «селянський терор», ніби українські хлібороби були терористами. Порівняння Конквестом дій організаторів «штучного голоду» з «операторами газових камер» у нацистських таборах смерті є неперевершеним. Колективізація і політика розкуркулення, на переконання вченого, негативно вплинули на соціально-економічну ситуацію на селі, мало не спричинили масового голоду. Висновок сумнівний і недостатньо аргументований. Поширена в історіографії думка про виконання Конквестом соціального замовлення української діаспори при написанні «Жнив скорботи» не спростовує історичного факту її авторства. Йому допомагав асистент Д. Мейс, але текст писав особисто Конквест. Встановлення демографічних втрат політичних репресій і Голодомору не були предметом спеціального дослідження для Конквеста. На його думку, він не належав до професійних демографів, а загальну кількість жертв вважав високою ціною сталінського політичного терору. Історик опирався на дослідження західних учених, навіть на пізні радянські джерела. Його дискусії з опонентами стосувалися статистики в’язнів, смерті у таборах, депортованих, щоб показати розмах терору. У «Жнивах скорботи» автор називає 7 млн померлих від Голодомору, з яких 5 млн українці. У Висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження відповідно до поставлених наукових завдань, а також визначено перспективи подальших наукових студій.

The dissertation is divided into three sections, followed by a list of sources and references. The structure of the dissertation is determined by the main tasks of the qualification research. For the first time, the factual priority and conceptual foundations of the scientific heritage of the famous American scientist Robert Conquest – an authoritative researcher of the Soviet political system of the 1920s and 1930s, the theory and practice of Stalinism, the causes and consequences of the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine become the object and subject of a systematic study.. The first chapter, which deals with historiography, sources, and methods of dissertation research, clarifies the level of scientific and historical interest of Western, Soviet, and modern Ukrainian historians in Conquest's creative work. The author’s collected research works include 30 monographs, of which more than 20 focus on the history of the formation and functioning of the totalitarian regime in the USSR, Stalin's mass terror, and the Holodomor. It is emphasized that he is the author of two world bestsellers - the monographs "The Great Terror" (1968) and "Harvest of Sorrow" (1986). The intellectual canonization of the scientist has hindered comprehensive academic study of his works. Despite his significance, a historiographical analysis of the literature demonstrates a gap in scholarly works such as dissertations, monographs, annotated bibliographies, and biographies that comprehensively examine his contributions. He left a great theoretical legacy, but did not have time to write his own autobiography. So, we have a significant gap in historiography. The presented thesis is the first attempt to properly fill it. Western classical historiography was skeptical of the works of professional Sovietologists, considering them politically dependent. In the West, Conquest was "own", based on the conceptual foundations of the theory of totalitarianism in the coverage of Soviet political history. The majority of Western analysts were on similar grounds. The scientist's works were cited, but fragmentarily. Historians and political scientists, who were his colleagues and partners, provided Conquest with "valuable remarks" and information, and expressed benevolent criticism regarding the manuscripts of the works. It is noted that the prefaces of his books mention all those who helped in the preparation of books, the personal authorship of which is indisputable. The academic format of Conquest's monographs, its critical attitude to historical sources, responsible attitude to scientific terminology and historiographical tradition are emphasized. In the mid-1980s, his opponents (representatives of the so-called "revisionist school") tried to refute the theoretical levers of the "totalitarian model" of studying the socio-political history of the USSR. The "revisionists", Conquest believes, have over-idealized the Stalinist era, "social mobility" and the "cultural revolution". The dissertation states that the scientist managed to protect the conceptual foundations of his research on Stalinism, the key interpretations of the system of political terror of the 1930s. The discussion that took place then turned out to be a kind of approval of the scientist's scientific output. He was considered "the most respected researcher of Stalinism" (E. Applebaum), and the book "Harvest of Sorrow" was the beginning of the historiography of the Holodomor (A. Graziosi). It caused fifty reviews, the vast majority of which are positive. Controversies raged around the recognition of the Holodomor as a genocide of Ukrainians. For Soviet historiography, Conquest was a "falsifier" that served the "political needs of anti-communism." Similar ideological rhetoric prevailed for two decades in a row. The publication of chapters of Conquest's books in Soviet magazines in 1989-1990 meant his intellectual victory. The Ukrainian diaspora of the USA and Canada, modern Ukrainian historiography were limited to journalistic articles and fragmentary assessments of Conquest's personal contribution. A certain canonization of the scientist was revealed, especially his interpretation of the Holodomor. Monographs on the history of the political system were beyond the scope of academic analysis, so there were no dissertations. No one dared to look critically at the structure of his works, terminology, interpretation of events and phenomena, methodological foundations. The research sources are the scientific works of Conquest itself (books, articles, reviews, discussion materials, collections edited by the scientist), Western, Soviet and modern Ukrainian historiography, professional periodical press. The ratio of works on the political history of the USSR and literary and artistic criticism, poetry, which testify to the scientific and humanitarian priorities of the outstanding American, has been established. The thesis that Conquest built its career on anti-communism has been refuted. Most of the sources are English- language originals, European ones are presented, some works were translated into Russian and Ukrainian. An unfortunate circumstance was revealed: in the reprints, we have significant editorial interventions in the original text, replacement of the author's key terminology. Conquest was a supporter of large historiographical forms, that is, he wrote books more often than articles in periodicals. I had to review 10 English-language professional publications for 70 years in a row to find the author's articles, reviews, and letters to the editors. Dissertation research methodology has practical application for achieving specific scientific tasks. The combined combination of historiographic and archeographic approaches is key, which ensured the identification of the necessary information on the chosen topic of the qualification work. The dissertation states that its author did not adhere to any of the theories used by Western and domestic researchers, but chose an interdisciplinary approach. The method of historical biographical studies is used to reveal Conquest's personal contribution to the historiography of the problem. It is noted that the subject of research is not the scientist's biography, but the evolution of his scientific ideas, concepts, interpretations, and terminology. In the second chapter of the dissertation, the scientific interpretation of the political and ideological foundations of the "totalitarian party", the evaluation of the socio-political portrait of Stalin by Conquest, the definition of the tactics and strategy of the Bolshevik terror are highlighted. The origin of the concept and phenomenon "totalitarian party - totalitarian state" is revealed. Conquest's phrase "party-state machine" referred to the totalitarian type of political system in the USSR. It is emphasized that political terror was a means of struggle for power, a method of state government. For Stalin, it meant the establishment of a personal dictatorship. The totalitarian party of the dictatorial type did not recognize any signs of civil society, except for the one governed by it according to its own ideological principles. The dissertation states that the socio-political portrait of Stalin was not an end in itself for Conquest. The scientist was well acquainted with the historiography of the formation of the Stalinist myth. For proof, we made a conditional periodization of coverage of Stalin's political biography: the first period corresponds to 1923-1953 (the establishment and rule of the personal dictatorship of the leader), the second was initiated by the "Khrushchev thaw" (the debunking of the "cult of personality"), the third concerned the dynastic rule of the "general secretaries" (from L. Brezhnev to S. Gorbachev), and the fourth began in 1991 (controversial "de-Stalinization" with highlighting of "white spots" of Soviet history). The intellectual activity of Conquest falls on the last two periods. For him, the figure of Stalin is a natural consequence of the dominance of Bolshevik ideology. As it turned out, the scientist did not blame the political system exclusively on the leader. Stalin's involvement in the organization of terror and the Holodomor for Conquest is undeniable. One phrase "Architect of Terror" used by the researcher is eloquent. Stalin is mentioned on 435 of the 879 pages of the Great Terror book. Political repressions were covered by Western historians. Conquest's scientific merit was that he was one of the first to show the tactics and strategy of Bolshevik terror, and to classify it by forms and methods of implementation. "Great" meant mass terror, and "Stalin's purges" testified to the form and method of execution. The scientist's writings revealed the motives, circumstances, political and operational tasks of terror. The key phrase "terror by hunger" was considered a kind of mass and physical extermination of Ukrainian peasants by artificially organized hunger. For the first time, a Western analyst used the term "state terror", showed its ideological, organizational and technical components, as well as signs of a criminal offense by officials. The third chapter examines the causes, circumstances and consequences of the Holodomor, establishes the historiographical evolution of the concept of "terror by hunger", and the use of the term "artificial hunger" by scientists. It is noted that the formulation "terror by hunger" belongs to Conquest, and its conceptual origin was first used by M. Mishchenko in 1949 ("hunger as a method of terror"). The concepts of "genocide" and "artificial famine" arose long before the academic studies of the Conquest. He chose his own definition for the scientific and legal interpretation of the causes, circumstances and consequences of the Holodomor. The scientist's phrase "terror was added to hunger" means two types of mass terror. Each of them had its own specifics, so we have several author's interpretations: "terror by hunger", "terrorist hunger", "terror by hunger in the form of physical extermination of Ukrainian peasants by artificial hunger", and on the other hand - "Stalinist purges", repressions, "terror in the army". Unfortunate errors were discovered in the Ukrainian translation of "Harvest of Sorrows", the compilers of which replaced the key term "terror with hunger" by "Holodomor". There is no interpretation of "Holodomor" in the writings of the Conquest. The wording of "Kurkul terror" and "peasant terror" is controversial, as if Ukrainian farmers were terrorists. Conquest's comparison of the actions of the organizers of the "artificial famine" with the "operators of the gas chambers" in the Nazi death camps is unsurpassed. According to the scientist, collectivization and the policy of disinvestment had a negative impact on the socio-economic situation in the countryside, and almost did not cause mass starvation. The conclusion is doubtful and insufficiently substantiated. The widespread opinion in historiography that the Conquest fulfilled the social order of the Ukrainian diaspora when writing "Harvest of Sorrow" does not refute the historical fact of its authorship. He was assisted by D. Mays, but the text was written by Conquest personally. Establishing the demographic losses of political repression and the Holodomor were not the subject of a special study for Conquest. He did not consider himself a professional demographer, and considered the total number of victims to be the high price of Stalin's political terror. He relied on the research of Western scientists, even on late Soviet sources. His debates with opponents involved statistics of prisoners, death in camps, deportees to show the scope of the terror. In "Harvest of Sorrow", the author names 7 million people who died from the Holodomor, of which 5 million were Ukrainians. The сonclusions summarize the results of the dissertation research in accordance with the set scientific tasks, and also define the prospects for further scientific studies.