Колір як семіотичний код у кіноверсіях романів Ліан Моріарті «Велика маленька брехня» та «Яблука від яблуні»

Abstract

Стаття присвячена аналізу ролі кольору як семіотичного коду в телевізійних адаптаціях бестселерів Ліан Моріарті «Велика маленька брехня» та «Яблука від яблуні». Дослідження проводилося в рамках інтерсеміотичного перекладу — переходу від вербального тексту до аудіовізуальних засобів масової інформації — з акцентом на колористиці як засобі передачі значення. У роботі розглядаються емоційні, символічні та сюжетно-композиційні функції кольору в обох серіалах. Аналізуються емоції та настрої, що створюються кольоровою гамою кадру, символічні значення, які набувають певні кольори у зв'язку з персонажами та темами, а також те, як колір допомагає структурно організувати розповідь на екрані. Проводиться порівняння семантики кольору в оригінальних літературних джерелах та їхніх екранних версіях. На основі теорії кіносеміотики та адаптації стаття підкреслює, що колір у серіалах HBO та Peacock виступає як важливий інтерсеміотичний код, який передає приховані значення та підсилює драматизм. Зроблено висновок, що ретельне розшифрування вибору кольорів дозволяє глибше зрозуміти інтерпретацію творів Моріарті на екрані та взаємодію візуальної мови кіно з текстовим наративом.

The article examines color as a semiotic code in the television adaptations of Liane Moriarty’s bestselling novels «Big Little Lies» and «Apples Never Fall». It approaches the subject through the lens of intersemiotic translation – the transmutation from verbal text to audiovisual medium – focusing on how color conveys meaning. The emotional, symbolic, and narrative-compositional functions of color in both series are analyzed. The study explores what emotions and moods are evoked by the color palette of shots, what symbolic meanings certain colors acquire in relation to characters and themes, and how color helps structurally organize storytelling on screen. A comparison of color semantics in the literary sources versus their screen versions is provided. Drawing on film semiotics and adaptation theory, the article demonstrates that color in the HBO and Peacock series serves as a significant intersemiotic code that communicates hidden messages and enhances the narrative drama. It concludes that careful decoding of color decisions allows a deeper understanding of the interpretation of Moriarty’s works on screen and the interplay of the visual language of cinema with the textual narrative.