Жіночі образи в романі «Соло для Соломії» Володимира Лиса : проблема ціннісних орієнтацій

Abstract

Статтю присвячено висвітленню жіночих образів у романі «Соло для Соломії» Володимира Лиса. Аналіз персонажів здійснено крізь призму їхніх ціннісних орієнтацій, що проявляються як на індивідуальному, так і соціальному рівнях. Образи головних героїнь проаналізовано з урахуваннях етнорегіональних особливостей волинського краю, від дитячого віку – до життєйської зрілості. Соломію показано, як персонажа природної чистоти, що відзначається особливою любов’ю до всього живого, неповторного, прагненням пізнати світ. Її милосердя, любов та співчуття завше залишаються у душі, є повсякчасними супутниками на життєвому шляху. Увиразнено своєрідність стосунків героїні з отцем Андронієм, які були по-особливому приязними, з’ясовано, що жертовність ціннісних орієнтацій зумовлена здатністю прощати й допомагати ближньому. Доросле життя Соломії охарактеризовано з позицій її ролі як дружини, господині і – згодом – матері. Героїня намагається наповнити свій особистий простір жіночим щастям, тому й усвідомлює свою гріховність, бо хоча й живе з Павлом, але кохає Петра. Кожне наступне її кохання – це спроба вивершити щастя таким, яким його відчуває, яким вимріює. Зрештою, окреслено рівність між внутрішнім, духовним, душевним із зовнішнім, фізичним, міжособистісним. Руфину проаналізовано, як образ антагоністичної позиції. Вона, як і Соломія, наділена красою, проте постійно цим користується, вимагаючи постійної уваги, відповідного ставлення та подарунків. А Соломію, котру всі любили, сприймає не лише як подругу, а й як конкурентку, постійно намагається зробити їй прикрість. Виразно окреслено невдячність Руфини: вона вчинила зле Соломії та Василеві, які її порятували від смерті. Її стосунки з чоловіками є меркантильними, жінка їх постійно зраджує. Героїня відчуває свою нереалізованість як матері, тому й вирішує викрасти молодшу доньку Соломії, але не знає, як із нею поводитися. Її природа є егоїстичною і навіть руйнівною