Мовні засоби сугестивного впливу в поезії англійського та американського авангарду ХХ століття: дипломна робота

Abstract

Запропонована робота присвячена проблемам феномену "навіювання/сугестії" у поетичній мові та аналізу його ролі в поезії англомовного авангарду початку ХХ століття. Поетичний текст несе послання автора до свого потенційного читача, і завдання читача – правильно інтерпретувати та розкрити приховану мету автора. Сугестивні тексти натякають на певний душевний стан автора, передають естетичні емоції, вводять читача в транс або здійснюють гіпнотичний ефект. У статті пропонується лінгвістичний аналіз англомовної авангардної поезії, ключовими діячами якої були Едвард Каммінгс, Чарльз Олсон, Джон Ешбері, Роберт Дункан, Майкл Палмер, Роберт Криль та Натаніель Тарн. Кожен автор вдавався до застосування сугестивного впливу на різних мовних рівнях: фонетичному, лексичному, синтаксичному, а також використовуючи різні графічні засоби, які також допомагали створювати ефект навіювання певного душевного стану. Найпоширенішими засобами сугестивного впливу є засоби фонетичного та лексичного рівнів.

Предлагаемая работа посвящена проблемам феномена "внушения / суггестии" в поэтическом языке и анализу его роли в поэзии англоязычного авангарда начала ХХ века. Поэтический текст несет послание автора к своему потенциальному читателю, и задача читателя – правильно его интерпретировать и раскрыть скрытую цель автора. Суггестивные тексты намекают на определенное душевное состояние поэта, передают эстетические эмоции, вводят читателя в транс или производят на него гипнотический эффект. В статье предлагается лингвистический анализ англоязычной авангардной поэзии, ключевыми деятелями которой были Эдвард Каммингс, Чарльз Олсон, Джон Эшбери, Роберт Дункан, Майкл Палмер, Роберт Криль и Натаниэль Тарн. Каждый автор стремился к созданию суггестивного воздействия на разных языковых уровнях: фонетическом, лексическом, синтаксическом, а также используя различные графические средства, которые также помогали создавать эффект внушения определенного душевного состояния. Наиболее распространенными средствами суггестивного влияния являются средства фонетического и лексического уровней.

The proposed paper is devoted to the problems of the linguistic phenomenon of 'suggestion' and its place in the poetry of the English and American avant-garde of the early twentieth century. The poetic text bears the author's message to his potential reader and the reader's task is to interpret correctly and reveal the hidden purpose of the author. Suggestive texts hint at a specific state of the author’s mind, pass aesthetic emotions, introduce the reader into a trance or produce a hypnotic effect on him. The paper offers a linguistic analysis of British avant-garde poetry, with the key figures of Edward Cummings, Charles Olson and John Ashbury, Robert Duncan and Michael Palmer, Robert Krill, and Nathaniel Tarn. Each author resorted to applying suggestive influence at different language levels: phonetic, lexical, syntactic, as well as with graphic tools, which also caused the suggestion of a certain state of mind. The most widespread means of suggestive influence are of the phonetic and lexical levels.