Diagnostyka kształtowania kompetencji ekologicznych przyszłych nauczycieli kontekście podejścia europejskiego

Abstract

Artykuł poświęcony jest zagadnieniu diagnozy kształtowania kompetencji ekologicznych przyszłych nauczycieli. Kompetencje ekologiczne przyszłych nauczycieli szkół podstawowych są traktowane jako zintegrowana cecha osobowości, która łączy wszechstronną wiedzę z dyscyplin nauk o środowisku, praktyczne umiejętności i zdolności humanitarnego zachowania się w środowisku, postawę wartości i postrzegania przyrody, doświadczenie w działaniach na rzecz ochrony środowiska. W artykule podkreślono, że kształtowanie kompetencji środowiskowych współczesnego nauczyciela wymaga wsparcia pedagogicznego opartego na połączeniu doświadczeń krajowych i europejskich. W artykule przeprowadzono dogłębną analizę teoretyczną koncepcji «kompetencji środowiskowych», przedstawiono poglądy naukowe naukowców z Ukrainy i Unii Europejskiej. W trakcie badania przydzielono kryteria (motywacyjne i wartościowe, poznawcze i światopoglądowe, operacyjne i operacyjne, refleksyjne i ewaluacyjne), wskaźniki i poziomy (początkowy, średni, wystarczający, wysoki) kształtowania kompetencji środowiskowych przyszłych nauczycieli. Zaproponowano narzędzie diagnostyczne do określania poziomów kompetencji środowiskowych. Badanie zostało przeprowadzone na bazie Winnickiego Państwowego Uniwersytetu Pedagogicznego im. Mychajło Kotsiubyńskiego, z udziałem studentów pierwszego stopnia studiów licencjackich w grupie kontrolnej i eksperymentalnej. Uzyskane wyniki wykazały, że wyniki grupy eksperymentalnej, która wzięła udział w rocznym kursie fakultatywnym w ramach międzynarodowego projektu Erasmus + 101085524 – EcoEdEU –ERASMUS-JMO-2022-HEI-TCH-RSCH «Edukacja ekologiczna dzieci w wieku przedszkolnym i szkół podstawowych: podejście europejskie», są wyższe i lepsze niż wyniki grupy kontrolnej, która uczyła się zgodnie ze standardowym programem edukacyjnym. Ponadto artykuł oferuje szereg zaleceń metodologicznych opartych na praktykach europejskich, w szczególności: integrację interdyscyplinarną, wykorzystanie platform ekologicznych, organizację wydarzeń środowiskowych, wprowadzenie arteterapii i narzędzi edukacji medialnej, rozwój emocjonalności środowiskowej. Artykuł pozwala nam pogłębić nasze zrozumienie specyfiki kompetencji środowiskowych przyszłych nauczycieli i sposobów ich diagnozowania.

Стаття присвячена питанню діагностики сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів. Екологічна компетентність майбутніх учителів початкових класів розглядається як інтегрована особистісна характеристика, що об‟єднує комплексні знання з еколого природничих дисциплін, практичні уміння і навички гуманного поводження у довкіллі, ціннісне ставлення і сприймання природи, досвіду природоохоронної діяльності. У статті наголошено на тому, що формування екологічної компетентності сучасного педагога потребує педагогічного супроводу, заснованого на поєднанні національного і європейського досвіду. У статті здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз поняття «екологічна компетентність», представлено наукові погляди вчених України та Європейського Союзу. У ході дослідження було виокремлено критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-світоглядний, операційно-діяльнісний, рефлексивно-оцінювальний), показники та рівні (початковий, середній, достатній, високий) сформованості екологічної компетентності майбутніх учителів. Запропоновано діагностичний інструментарій визначення рівнів сформованості екологічної компетентності. Дослідження проходило на базі Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, у ньому взяли участь здобувачі освіти першого бакалаврського рівня ступеня вищої освіти контрольної та експериментальної груп. Отримані результати засвідчили, що показники експериментальної групи, яка прослухала річний факультативний курс міжнародного проекту Еразмус + 101085524 – EcoEdEU – ERASMUS-JMO-2022-HEI-TCH-RSCH «Ecological education of preschool and primary school children: a European approach», вищіта якісніші, ніж показники контрольної групи, що навчалася за стандартною освітньою програмою. До того ж, у статті запропоновано низку методичних рекомендацій, що базуються на європейських практиках, зокрема: міждисциплінарній інтеграції, використанню екоплатформ, організації екологічних заходів, впровадженні арттерапевтичних та медіаосвітніх засобів, розвитку екологічної емоційності. Стаття дозволяє поглибити уявлення про особливості екологічної компетентності майбутнього вчителя та шляхи її діагностики.