Особливості формування лінгвосоціокультурної компетентності майбутніх перекладачів

Abstract

Дослідження присвячено вивченню особливостей формування лінгвосоціокультурної компетентності майбутніх перекладачів у процесі навчання іноземної мови. Метою дослідження є визначення структурних компонентів лінгвосоціокультурної компетентності у системі навчання іноземних мов, висвітлення сучасних підходів та методів навчання у фаховій підготовці майбутніх перекладачів спрямованих на вдосконалення їхніх умінь розуміти та враховувати соціокультурні аспекти упроцесі міжкультурної комунікації. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що авторами запропоновано структуру лінгвосоціокультурної компетентності, схарактеризовано структурні компоненти ЛСКК у їхньому взаємозв’язку, що забезпечує достатній рівень здатності й готовності розв’язувати лінгвосоціокультурні завдання, вибудовувати стратегію їх досягнення та критично й адекватно оцінювати отриманий результат. Авторами виокремлено галузі знань необхідні для ефективного формування ЛСКК, висвітлено компоненти активної комунікації, описано бар’єри у здійсненні міжкультурного спілкування. Акцентовано на значенні інтеграції культурологічного компоненту у теорію та практику навчання іноземних мов для підвищення якості підготовки майбутніх перекладачів, необхідності оволодіння ними історичними, лінгвокраїнознавчими, соціокультурними, лінгвістичними знаннями для розуміння специфіки національного менталітету, будови національної картини світу. Стаття слугує важливим внеском у розуміння та удосконалення сучасних підходів і методів для формування лінгвосоціокультурної компетентності майбутніх фахівців у сфері перекладу.

The purpose of the research is the study of the peculiarities of forming future translators' linguistic and sociocultural competence in the process of teaching a foreign language. The aim of the study is to identify the structural components of linguistic and sociocultural competence in the system of foreign language teaching, to highlight modern approaches and teaching methods in the professional training of future translators and to improve their ability to understand and take into account sociocultural aspects in the process of intercultural communication. The scientific novelty of the study lies in the fact that the authors propose a structure of linguistic and ociocultural competence, characterise the structural components of LSCC in their interconnection, which ensures a sufficient level of ability and readiness to solve linguistic and sociocultural tasks, build a strategy for their achievement and critically and adequately evaluate the result. The authors identify the areas of knowledge necessary for the effective development of LSCC, highlight the components of active communication, and describe the barriers to intercultural communication. The importance of integrating the cultural component into the theory and practice of teaching foreign languages is emphasized. This integration improves the quality of future translators' training, requiring them to master historical, linguistic, socio- cultural knowledge. This helps them understand the specifics of the national mentality and the structure of the national worldview. The article is an important contribution to the understanding and improvement of modern approaches and methods for the formation of linguistic and sociocultural competence of future specialists in the field of translation.