Діалогізація як засіб вдосконалення комунікативних умінь студентів у процесі навчання англійської мови

Abstract

Тези присвячено аналізу методів та прийомів, які сприятимуть вдосконаленню комунікативних умінь студентів у процесі вивчення англійської мови. Наголошено, що на ранньому етапі навчання англійської мови варто організувати спілкування, максимально наближене до професійного через діалогічне мовлення, провідною формою якого є механізм «питання-відповіді» у взаємодії викладача й студентів. Основними вимогами до діалогу є логічність, проблемність, однозначність, лаконічність та інформативність. Діалоги та імпровізації розглянуто як форми рольових ігор, які від них відрізняються кількістю учасників. Основну структуру діалогу визначає дидактична мета, а також стимулює його учасників. Отже, діалогізація освітнього середовища вищої школи визначає вектор професійного розвитку майбутніх фахівців.

The article is devoted to the analysis of methods and techniques which will assist the improvement of student‘s communication skills during English studying. It is worth organizing professional communication using dialogues at the very beginning of the English studying. The main form of dialogization is the mechanism of a question – an answer with the interaction of a teacher and students. The basic dialogues‘ demands are: problematic, monosemantic, terseness, informationess. The dialogues and improvisation are revealed as the role-playing forms, which differ participants‘ quantity. The main structure of the dialogue defines the didactic aim and stimulates its participants. Thus, dialogisation of high schools‘ educational environment determines the aim of future specialists professional development. Keywords: dialogues, improvisation, method, techniques, discussion, form, environment, dialogisation.

Тезис посвящен анализу методов и приемов, способствующих совершенствованию коммуникативных умений студентов в процессе изучения английского языка. Отмечено, что на раннем этапе обучения английскому языку следует организовать общение, максимально приближенное к профессиональному через диалогическую речь, ведущей формой которой является механизм «вопросы-ответы» во взаимодействии преподавателя и студентов. Основными требованиями к диалогу является логичность, проблемность, однозначность, лаконичность и информативность. Диалоги и импровизации рассмотрено как формы ролевых игр, которые от них отличаются количеством участников. Основную структуру диалога определяет дидактическая цель, а также стимулирует его участников. Итак, диалогизация образовательной среды высшей школы определяет вектор профессионального развития будущих специалистов.