Лінгвістична сутність помилки у колі суміжних понять

Abstract

Під мовною помилкою потрібно розуміти таке лінгвоутворення, що виникає внаслідок неправильних мисленнєвих операцій. Засади науки, що займається дослідженням відхилень від норм та законів комунікації (девіатології), пояснюють природу мовної помилки як такої, що в багатьох аспектах споріднена зі суміжними поняттями. Порівнявши їхні дефініції, можемо вважати терміни «мовна девіація», «огріх», «анорматив», «помилка», «мовна аномалія» взаємозамінними. До того ж, під час дослідження помилок у текстовому континуумі варто розмежовувати мовні та немовні помилки, зараховуючи до останніх фактичні, логічні, естетичні анормативи, порушення звукового оформлення та помилки сприйняття й розуміння; а також ураховувати відмінність між помилкою мовною та мовленнєвою, зважаючи, що мовні помилки, на відміну від мовленнєвих, кваліфікуються мовознавцями як відхилення від норми, а мовленнєвими називають ті, які позбавлені комунікативних якостей мовлення (точності висловлювань, лексичного багатства, доречності, виразності).