Особливості розвитку комунікативної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності

Abstract

У статті визначено теоретико-методологічні засади та психологічні умови розвитку комунікативної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності. Сфокусовано увагу насоціальну перцепцію; вольові якості; інтеракційні вміння; сприйняття й адекватне розуміння знакових систем: вербальної і невербальної, пара- та екстралінгвістичної у структурі комунікативних здібностей, якими повинен володіти майбутній психолог. Проаналізовано основні рівні сформованості комунікативної готовності, яка включає комунікативну толерантність психолога під час роботи з людьми (прийняття індивідуальності клієнтів, відсутність оціночних висловлювань на їхню адресу, терпимість до їхніх дискомфортних станів, згладжування неприємних моментів у спілкуванні з некомунікабельними клієнтами), а також здатність адекватно використовувати та розпізнавати сигнали невербального мовлення у спілкуванні з клієнтом.

The article deals with the theoretical and methodological principles and psychological conditions for the development of future psychologists’ communicative competence for professional activity. The focus has been made on social perception; volitional qualities; interaction skills; perception and adequate understanding of sign systems: verbal and nonverbal, para- and extralinguistic in the structure of a future psychologist’s communicative abilities. The main levels of communicative readiness, which include communicative tolerance of the psychologist when working with people (acceptance of clients' individuality, lack of evaluative statements addressed to them, tolerance to their uncomfortable states, smoothing of unpleasant moments in communication with non-communicative clients), and ability to use and recognize nonverbal speech signals in communication with the client have been analyzed

В статье определены теоретико-методологические основы и психологические условия развития коммуникативной готовности будущих психологов к профессиональной деятельности. Сфокусировано внимание на социальную перцепцию; волевые качества; умения интеракции; восприятие и адекватное понимание знаковых систем: вербальной и невербальной, пара и экстралингвистической в структуре коммуникативных способностей, которыми должен обладать будущий психолог. Проанализированы основные уровни сформированности коммуникативной готовности, которая включает коммуникативную толерантность психолога при работе с людьми (принятие индивидуальности клиентов, отсутствие оценочных высказываний в их адрес, терпимость к их дискомфортным состояниям, сглаживание неприятных моментов в общении с некоммуникабельными клиентами), а также способность адекватно использовать и распознавать сигналы невербальной речи в общении с клиентом.