Образ «Я» - его в нефікційній прозі Павла Богацького та Докії Гуменної: порівняльний аналіз

Abstract

У статті вперше аналізується егоцентричний образ наратора (автора). Доведено, що «Я»-Его в прозі non-fiction Павла Богацького і Докії Гуменної відображає цілу низку функцій – образотворчу, аксіологічну, пізнавальну, естетичну, інформаційну, комунікативну, оцінну, гедоністичну, компенсаторну, які оприявнюють стиль автора і стиль епохи, сприяють розширенню кола знань реципієнта про історико-літературний процес, про світ і людину в ньому. П. Богацький проектує свою суб’єктивну оцінку на прикладі власного життя, оточення, громадської праці, формування світогляду на народній традиції, і його егоцентричний образ є екзистенційним. Докія Гуменна нарацію власного життя підсилює постійною присутністю «Я»-Его, яке завжди прагне «бути самим собою».The paper first analyzes the image of the self-centered narrator (author). Proved that the «I» -Eho prose non-fiction and Paul Bogatsky Dokie Humenna reflects a number of functions - Fine, axiological, cognitive, aesthetic, informational, communicative, evaluative, hedonistic compensatory which opryyavnyuyut style and the style of the author, contribute expand the range of knowledge recipient of historical and literary process, the world and man in it. P. Bogatsky projecting their subjective assessment by the example of his own life, environment, public works, on the formation of world folk traditions and its self-centered image is existential. Dokia Humenna narrative of his own life reinforces the constant presence of «I» -Eho, which always seeks to «be yourself.»