Methods and technologies of teaching translation in digital education

Abstract

The article embraces a comprehensive study of methods and technologies of teaching translation in the context of digital transformations in modern education. The relevance of the topic results from a growing role of digital tools in the professional activities of translators and the need to update educational programs in accordance with the challenges of the globalized labor market. The paper analyzes the theoretical foundations necessary for the formation of translation competence in the digital environment. In particular, the concept of “translation competence” is clarified and key models of technological training of future translators are outlined. The focus is on methodological approaches that ensure the effective use of digital technologies in teaching, such as blended learning, the project-based model, and other tasks focused on real-life translation problems. The article provides a comparative analysis of traditional and innovative translation training methods, including the use of CAT tools, machine translation systems, post-editing technologies, and artificial intelligence tools. The possibilities of interactive technologies such as VR environments, online platforms, digital enclosures and automated assessment tools are also outlined. The advantages of using digital technologies have been identified, in particular, improving the quality of learning, flexibility of the educational process and motivation of students. The generalized analysis made it possible to develop practical recommendations for integrating digital technologies into translation courses, focused on the formation of relevant professional competencies. The results of the study are aimed at optimizing translation teaching methods and can be used in the training of philologists, translation teachers, and educational program developers.

Статтю присвячено комплексному дослідженню методів та технологій навчання перекладу в контексті цифрових трансформацій у сучасній освіті. Актуальність теми зумовлена зростанням ролі цифрових інструментів у професійній діяльності перекладачів та необхідністю оновлення освітніх програм відповідно до викликів глобалізованого ринку праці. У статті аналізуються теоретичні основи формування перекладацької компетентності в цифровому середовищі, зокрема уточнюється поняття «перекладацька компетентність» та окреслюються ключові моделі технологічної підготовки майбутніх перекладачів. Основна увага приділяється методологічним викликам, які мають забезпечити ефективне використання цифрових технологій у навчанні, таких як змішане навчання, колаборативні моделі та завдання, орієнтовані на реальні проблеми перекладу. У статті наведено порівняльний аналіз традиційних та інноваційних методів навчання перекладу, з урахуванням використання CAT-інструментів, систем машинного перекладу, технологій пост-редагування та інструментів штучного інтелекту. Крім того, окреслено можливості інтерактивних технологій, таких як середовищ віртуальної реальності, онлайн-платформ, цифрових корпусів та автоматизованих інструментів оцінювання. Визначено переваги використання цифрових технологій у освітньому процесі, зокрема, для покращення якості навчання, гнучкості навчального процесу та мотивації студентів. Узагальнений аналіз дозволяє зробити висновок про необхідність інтеграції цифрових технологій у курси перекладу, які мають бути орієнтовані на формування відповідних професійних компетенцій. Результати дослідження спрямовані на оптимізацію методів викладання перекладу та можуть бути використані у підготовці філологів, викладачів перекладу та розробників освітніх програм.