Стресостійкість і прокрастинація у фахівців соціальної сфери: теоретичний аналіз психологічних механізмів взаємозв'язку

Abstract

Теоретичний аналіз дозволяє стверджувати, що зв'язок між стресостійкістю і прокрастинацією у фахівців соціальної сфери є системним і опосередкований кількома механізмами: емоційною дисрегуляцією, ресурсним виснаженням та дисфункціональними копінговими стратегіями. Прокрастинація постає не як ізольована риса, а як симптом глибшого порушення саморегуляційних процесів, каталізованого хронічним стресом. Перспективним напрямом подальших досліджень є емпірична перевірка медіаційних моделей, що встановлюють роль конкретних психічних станів (тривожності, фрустрації) та копінг-стратегій у взаємодії між сприйнятим стресом і прокрастинацією, а також розробка диференційованих програм психологічного супроводу фахівців соціальних служб.