Етнокультyрне ландшафтознавство: перспективнi напрями дослiджень

Abstract

Розглянуто особливості формування етнокультурного ландшафтознавства в другій половині ХХ і можливі шляхи його розвитку в першій половині ХХІ століть. Виділено перспективні напрями розвитку етнокультурного ландшафтознавства, серед яких дослідження: парадинамічних і пара-генетичних взаємозвʼязків між антропогенними ландшафтами, процесів взаємодії ландшафтно-технічних систем з навколишнім середовищем, вертикальної і висотної диференціації етнокультурних ландшафтів, мікросередкових і похідних процесів в їх структурі, симетрії та асиметрії етнокультурних ландшафтів, можливості їх заповідання; показано, що подібні дослідження етнокультурних ландшафтів реальний шлях до їх раціонального використання та планування у майбутньому.The features of formation of ethnocultural landscape management in the second half of the twentieth and possible ways of its development in the first half of XXI century considered. The possible ways of development of ethnocultural landscape management considered, including research: paradinamic and paragenetic relationships between ethnocultural landscape, the interaction of landscape and technical systems with the environment, altitude and vertical differentiation of ethnocultural landscapes, microfoci and derivative processes in their structure, symmetry and asymmetry of the ethnocultural landscapes, the possibility of their reservation; similar studies of ethnocultural landscapes real way to their management and planning for the future wasshown. Selected promising directions of research of ethnocultural landscapes will enable to really plan and justify prospects of landscape development of the future of any region, including Ukraine. It must be remembered that the complete replacement of the natural nature of ethnocultural, natural landscapes by anthropogenic will not only not ensure the balanced development of a region or a country, but will also significantly accelerate their destruction. Normal development can only be achieved as a result of a balanced combination in the existing or new landscape structure of the region, and then in the landscape area of the surface, perfect in the socio-ecological aspect of the ethnocultural and natural landscapes, which most securely guarantee the stability of the environment through the homeostasis of the biosphere.