Емпіричне дослідження психологічних особливостей стресостійкості осіб юнацького віку в умовах воєнного стану

Abstract

Результати емпіричного дослідження засвідчують, що особи юнацького віку в умовах воєнного стану демонструють помірний, але вкрай крихкий адаптаційний потенціал: 75,0% мають середній рівень стресостійкості та загальної життєстійкості, однак їхні глибинні ресурси можуть швидко виснажитися при загостренні ситуації. Ключовим ресурсом стресостійкості є екзистенційна життєстійкість (r = 0,554; p ≤ 0,01), а головними чинниками її руйнування — дезадаптивний емоційно-орієнтований копінг та катастрофічний дефіцит навичок емоційної саморегуляції (84,0% із низьким рівнем ЕІ). На основі отриманих результатів розроблено систему рекомендацій за чотирма напрямками: розвиток емоційного інтелекту через психоедукацію та техніки заземлення; корекція дезадаптивних копінг-стратегій засобами когнітивно-поведінкової терапії та розвиток груп взаємопідтримки; зміцнення екзистенційної залученості через формування зон «мікроконтролю»; профілактика вигорання в осіб із гіпермотивацією через навички гнучкого цілепокладання та самоспівчуття.