Грантове фінансування як інструмент реалізації антикризової державної політики підтримки малого підприємництва

Abstract

У статті досліджено грантове фінансування як один із ключових інструментів реалізації антикризової державної політики підтримки малого підприємництва в умовах економічної нестабільності та воєнних викликів. Проаналізовано теоретичні підходи до державного втручання у розвиток малого і середнього бізнесу (МСБ), зокрема неокласичний, інституціональний, функціональний та системний, які формують підґрунтя для вибору ефективних механізмів підтримки підприємництва. Особливу увагу приділено механізмам реалізації грантових програм, їх цільовій спрямованості, перевагам і обмеженням в українських умовах. Окреслено, що грантове фінансування відіграє важливу роль у подоланні наслідків кризових ситуацій, сприяючи розвитку інновацій, цифровізації, збереженню та створенню нових робочих місць. Наведено приклади вітчизняних програм, орієнтованих на підтримку внутрішньо переміщених осіб, жінок, ветеранів, молоді та представників мікробізнесу. Представлено досвід країн ЄС, США та Канади у реалізації грантових ініціатив, спрямованих на швидке реагування на кризи та відновлення економічної активності, з акцентом на програми прямої підтримки, цифрові сервіси, механізми оцінювання результатів та багаторівневе управління. З’ясовано основні бар’єри, які ускладнюють реалізацію грантових програм в Україні, зокрема надмірну бюрократизацію, недостатній рівень обізнаності підприємців щодо можливостей фінансування, а також обмежену спроможність місцевих органів влади адмініструвати грантові інструменти. Обґрунтовано необхідність цільових реформ у сфері цифровізації процедур, підвищення прозорості конкурсного відбору та запровадження систем моніторингу ефективності використання коштів. У висновках наголошено, що для посилення ролі грантів як інструмента антикризової політики потрібне поєднання інституційного зміцнення, адресності підтримки та цифрових інновацій. Запропоновано низку практичних рекомендацій для адаптації успішного міжнародного досвіду до українських реалій, зокрема щодо розвитку електронних платформ, зміцнення спроможності регіональних стейкхолдерів та залучення бізнес-асоціацій до процесів розробки та реалізації програм підтримки.