Філософізм поетичних символів у творчості Тараса Шевченка періоду після заслання: дипломна робота

Abstract

Проте про філософський дискурс Шевченкової лірики після заслання варто говорити не лише через усталені екзистенційні символи «життєвої дороги», «того світу тихого», «любові безвічної», або через етнопсихологічні символи «хатини» і «садочка». Філософічність насамперед зумовлено особливостями художнього моделювання картини людського буття, творчим мисленням поета. Мислительський характер творів Т. Шевченка органічно взаємодіє з художньо-поетичним складником. Завдяки своєму генію поет у творах на рівні символіки підноситься до всеосяжних філософічних узагальнень, тому його поезію, незважаючи на прямоту й щирість, не можна тлумачити прямолінійно. Наявність глибинних прихованих смислів, різноманітних структур спричинюють формальну й естетичну складність навіть окремого найменшого вірша, тому лише спроба декодувати символіку творчості дозволяє нам зрозуміти багатогранну природу Шевченкового поетичного мислення.