Формування змісту хореографічної підготовки молоді в освітньо-культурному просторі Вінниччини (1920-ті – 2020-ті роки)

Abstract

У дисертації досліджено проблему формування змісту хореографічної підготовки молоді на Вінниччині впродовж столітнього періоду – від 1920-х років до сучасності – на тлі соціокультурних умов, що складалися у регіоні та Україні загалом. Авторкою проаналізовано наукові праці з питань вітчизняної та зарубіжної хореографічної освіти, розділивши увесь масив досліджень на три групи: 1) праці загальної проблематики з теорії та історії вітчизняної хореографічної освіти; 2) дослідження досвіду зарубіжних хореографічних шкіл в проєкції на перспективи його використання в українській хореографічній освіті; 3) регіональні аспекти дослідження хореографічних шкіл і хореографічної підготовки, що склалися на теренах України. З’ясовано, що проблема формування змісту і форм хореографічної підготовки молоді Вінниччини знаходиться на початковому етапі свого вивчення та потребує ретельного дослідження. Джерельною базою дослідження стали матеріали Державного архіву Вінницької області, в яких виділено декілька груп: 1) періодичні видання різних часів, зокрема газети «Шлях», «Слово Подолії», «Вісті», «Вінницькі вісті» та ін.; 2) звіти районних відділів культури та сільських клубів 1940- 1980-х рр.; 3) документи Вінницької обласної філармонії та Вінницького обласного будинку народної творчості (звіти, плани роботи, афіші, програми конце'ртів, протоколи засідань художньої ради філармонії, матеріали проведення різноманітних конкурсів, фестивалів та інших заходів); 4) освітні програми та інші документи закладів, де здійснюється хореографічна підготовка дітей та молоді (типові освітні програми закладів початкової мистецької освіти; освітньо-професійні програми підготовки фахових молодших бакалаврів, бакалаврів та магістрів у закладах передвищої і вищої освіти, а також навчальні плани і робочі програми навчальних дисциплін; навчальні програми Вінницького міського центру художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок»). На основі аналізу інформації з вказаних джерел авторкою запропоновано власний підхід до історіографії становлення і розвитку змісту хореографічної підготовки молоді на Вінниччині впродовж 1920-х – 2020 років. Час 1900 – 1920-х років визначено підготовчим періодом, після якого виділено п’ять етапів: 1) 1920 – 1950-і рр. (становлення хореографічної художньої самодіяльності, створення перших гуртків та першої хореографічної студії при місцевому театрі опери та балету); 2) 1960 – 1970-і рр. (період вагомих змін у діяльності хореографічних гуртків); 3) 1980-і рр. (час змін основ хореографічного аматорства), підвищення його ролі у культурно-мистецькому житті Вінниччини); 4) 1990 – поч. 2000-х рр. (збагачення танцювального репертуару самодіяльних колективів на базі приватних студій, започаткування роботи хореографічних відділень у дитячих музичних школах); 5) 2000 – 2020-і рр. (започаткування підготовки професійних танцівників, балетмейстерів та педагогів у закладах фахової передвищої та вищої освіти). Трансдисциплінарний характер дослідження потребував метадискурсу із залученням наукових положень, що походять з суміжних галузей знання, зокрема загальної педагогіки, історії та історичного краєзнавства, соціології, політології, філософії, психології, мистецтвознавства, культурології та ін. Тому авторкою дослідження для відтворення еволюції змісту хореографічної підготовки молоді Вінниччини впродовж зазначеного періоду у професійному та аматорському освітніх середовищах було обрано системний підхід, що дозволив використання методів дискурсивного і контент-аналізу, культурологічного, аксіологічного, структурно-функціонального і парадигмального підходів, принципів цілісності, всебічності, субординації, динамічності, системоутворюючих відносин, об’єктивності та випереджаючого відображення. Проаналізовано зміст понять «хореографічної освіта» та «хореографічна підготовка» у працях вітчизняних дослідників. Хореографічна підготовка постає складовою системи хореографічної освіти як організований процес передачі знань та умінь в професійному та в аматорському освітньому середовищі, спрямований на підвищення рівня танцювальної культури особистості. Зміст цього процесу визначають концептуальні підходи педагогів-хореографів, використання певних методик, форми комунікації з вихованцями, види концертної діяльності тощо. Для усвідомлення специфіки перебігу процесів хореографічної підготовки на Вінниччині було охарактеризовано соціокультурні передумови її становлення. Визначено, що у перші два десятиліття ХХ ст. було закладено принципи двох підходів у танцювальних школах і студіях: як системи фахової підготовки танцівників та як форми особистісного духовного і фізичного розвитку. У визначенні особливостей розвитку хореографічного мистецтва загалом і хореографічної підготовки зокрема часів радянщини було обґрунтовано, що у 1920-1980-х рр. усі освітньо-виховні процеси у хореографічних колективах знаходилися під суворим контролем влади, зокрема у площині добору репертуару. З’ясовано, що основи професійної хореографічної підготовки на Вінниччині було закладено створенням балетної школи (хореографічної майстерні) при Вінницькому театрі опери і балету ім. Леніна. Друга половина 1940-х - 1950-і рр. характеризувалися активністю самодіяльних хореографічних колективів, яким практичну і методичну допомогу надавали танцівники ансамблю «Вітерець Поділля» Вінницької обласної філармонії. У 1960-1970-і роки мережа аматорських танцювальних колективів розгорталася й надалі, проте був гостро відчутний брак їх керівників-професіоналів. Частково базис фахової підготовки хореографів було закладено на клубному відділі Технікуму підготовки культурно-освітніх працівників, а також на курсах та семінарах для керівників хореографічних колективів, проте проблему браку професіоналів це не розв’язало. У 1970- 1980-х роках брак професійних танцівників і балетмейстерів незначною мірою компенсувався роботою хореографічного відділення факультету громадських професій при Вінницькому педагогічному інституті імені М. Островського. 1980-і роки авторкою визначено як період поступового набуття рис професіоналізації керівників та учасників самодіяльних колективів. При танцювальних ансамблях були започатковані підготовчі групи і відділення, а зміст і форми семінарів для керівників самодіяльних колективів поступово удосконалювалися. При визначенні особливостей хореографічної підготовки молоді на Вінниччині часів незалежної України авторкою було розглянуто її зміст у різноманітних структурах (аматорських колективах, приватних студіях та закладах позашкільної мистецької освіти) та охарактеризовано специфіку їх діяльності. Проаналізовано зміст хореографічної підготовки, викладений у типових освітніх програмах закладів позашкільної мистецької освіти. Якщо у 1990-х роках відбулося започаткування хореографічної підготовки у закладах позашкільної мистецької освіти, то у 2000-х – у закладах фахової перевищої освіти. Окреслено персонажний план хореографічної культури Вінниччини та охарактеризовано діяльність окремих особистостей, що зробили значний внесок у становлення і розвиток сучасної професійної хореографічної підготовки (М. Румянцев, І. Лапатанов, А. Кондюк, В. Бойко, П. Бойко, О. Мацюк). Всебічно охарактеризовано зміст і форми навчально-виховної роботи Вінницького міського центру художньо-хореографічної освіти дітей та юнацтва «Барвінок», заснованого Відмінником освіти України, Заслуженим діячом мистецтв України, Народним артистом України, кавалером ордену «За заслуги» III ступеня П. Бойком. Створене у Центрі поліхудожнє середовище сприяє формуванню не лише танцівника, але й цілісної особистості громадянина-патріота з високим рівнем вмотивованості до творчості, здатністю до саморефлексії, інтенцією до постійного самовдосконалення. Така освітньо-виховна концепція, опора на діалогічні засади, орієнтація на самобутність кожного вихованця-суб’єкта у процесі його творчого становлення заслуговує на широке впровадження у закладах позашкільної мистецької освіти України. Водночас історія Центру, що пройшов шлях від ансамблю танцю через створення позашкільного профільного навчально- виховного закладу художньо-естетичного напрямку до бази експериментально-дослідницької роботи, демонструє стрімкий розвиток системи хореографічної підготовки на Вінниччині 1990 – 2020-х років. Специфіку формування професійної хореографічної підготовки на Вінниччині досліджено на прикладі освітньо-виховної діяльності Тульчинського фахового коледжу культури, Вінницького фахового коледжу мистецтв ім. М.Д. Леонтовича (фаховий молодший бакалавр) та Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (бакалавр і магістр). Проаналізовано освітньо-професійні програми та особливості формування фахових компетентностей хореографа під час навчання у вказаних закладах.

This dissertation explores the issue of forming the content of choreographic training for youth in Vinnytsia Region over a century – from the 1920s to the present – against the backdrop of the socio-cultural conditions that developed in the region and Ukraine in general. The author analyzes scholarly works on domestic and foreign choreographic education, dividing the body of research into three groups: 1) works on general issues related to the theory and history of domestic choreographic education; 2) studies of foreign choreographic schools and the prospects of applying their experience in Ukrainian choreographic education; 3) regional studies of choreographic schools and training that developed across Ukraine. It has been established that the issue of shaping the content and forms of choreographic training for youth in Vinnytsia Region is still in its early stages of study and requires thorough investigation. The research is based on materials from the State Archive of Vinnytsia Region, divided into several groups: 1) periodicals from various eras, including newspapers like Shliakh, Slovo Podillia, Visti, Vinnytski Visti, etc.; 2) reports of district cultural departments and village clubs from the 1940s–1980s; 3) documents from the Vinnytsia Regional Philharmonic and the Vinnytsia Regional House of Folk Art (reports, work plans, concert posters, programs, minutes of artistic board meetings, materials from various competitions, festivals, and events); 4) educational programs and other documents from institutions providing choreographic training for children and youth (standard educational programs of primary art education institutions; educational-professional programs for junior specialists, bachelor’s and master’s degrees in pre-higher and higher educational institutions; curricula and syllabi of academic disciplines; teaching programs from the Vinnytsia City Center for Artistic and Choreographic Education of Children and Youth "Barvinok"). Based on the analysis of this information, the author proposes an original approach to the historiography of the formation and development of the content of choreographic training for youth in Vinnytsia Region from the 1920s to the 2020s. The period of the 1900s–1920s is identified as preparatory, followed by five stages: 1) 1920s–1950s – emergence of choreographic amateur art, establishment of the first clubs and the first choreographic studio at the local opera and ballet theatre; 2) 1960s–1970s – significant changes in the activities of choreographic groups; 3) 1980s – transformation of the foundations of choreographic amateurism and its growing role in the cultural and artistic life of Vinnytsia Region; 4) 1990s–early 2000s – enrichment of the dance repertoire of amateur groups through private studios and the launch of choreographic departments in children's music schools; 5) 2000s– 2020s – start of professional training of dancers, choreographers, and educators in vocational and higher education institutions. The transdisciplinary nature of the research required a metadiscourse that integrates scientific approaches from related fields such as general pedagogy, history and regional studies, sociology, political science, philosophy, psychology, art studies, cultural studies, and others. Therefore, to trace the evolution of the content of choreographic training for youth in Vinnytsia Region in both professional and amateur educational environments, a systemic approach was applied. This enabled the use of discourse and content analysis, cultural, axiological, structural-functional, and paradigmatic approaches, as well as principles of integrity, comprehensiveness, subordination, dynamism, system-forming relationships, objectivity, and anticipatory reflection. The concepts of "choreographic education" and "choreographic training" in the works of Ukrainian researchers are analyzed. Choreographic training is seen as part of the choreographic education system – an organized process of transmitting knowledge and skills within professional and amateur educational environments aimed at enhancing the individual’s dance culture. The content of this process is shaped by the conceptual approaches of choreographer-educators, the use of specific techniques, forms of communication with learners, and types of performance activities. To understand the specifics of the choreographic training processes in Vinnytsia Region, the socio-cultural preconditions for their formation are described. It is shown that in the first two decades of the 20th century, two approaches were established in dance schools and studios: one as a system of professional dancer training, the other as a means of personal spiritual and physical development. The late 1940s and 1950s were marked by the activity of amateur choreographic groups supported practically and methodologically by dancers from the "Viterets Podillia" ensemble of the regional philharmonic. The network of amateur dance groups continued to expand in the 1960s–1970s, though a shortage of professional leaders was strongly felt. Partial groundwork for professional choreographer training was laid at the club department of the Technical School for Cultural-Educational Workers and through training courses and seminars for group leaders, but the shortage of professionals remained unresolved. In the 1970s–1980s, this shortage was somewhat offset by the work of the choreographic department of the Faculty of Public Professions at Mykola Ostrovskyi Vinnytsia Pedagogical Institute. The 1980s are identified as a period of gradual professionalization of amateur group leaders and participants. Preparatory groups and departments were created under dance ensembles, and the content and forms of seminars for amateur group leaders gradually improved. In describing the features of choreographic training for youth in Vinnytsia Region during Ukraine’s independence, the author examines the content across various institutions (amateur groups, private studios, and extracurricular art education centers) and characterizes their activities. The content of choreographic training in standard programs of extracurricular art education institutions is analyzed. While the 1990s saw the beginning of choreographic training in these institutions, the 2000s introduced it in vocational education establishments. A character-based overview of Vinnytsia Region’s choreographic culture is presented, highlighting figures who significantly contributed to the development of modern professional choreographic training (M. Rumyantsev, I. Lapatanov, A. Kondiuk, V. Boiko, P. Boiko, O. Matsiuk). The educational and training activities of the Vinnytsia City Center for Artistic and Choreographic Education of Children and Youth "Barvinok," founded by the Honored Artist of Ukraine, People's Artist of Ukraine, Order of Merit 3rd Class recipient, and Merited Educator of Ukraine P. Boiko, are described in detail. The poly-artistic environment created in the Center fosters not only dancers but also well- rounded individuals – patriotic citizens with strong creative motivation, self- reflection skills, and a drive for constant self-improvement. This educational concept, based on dialogue, individuality, and creative growth, deserves widespread implementation in Ukraine’s extracurricular art education system. Simultaneously, the history of the Center, which evolved from a dance ensemble into a specialized extracurricular institution and a base for experimental-research work, reflects the rapid development of choreographic training in Vinnytsia from the 1990s to the 2020s. The specifics of professional choreographic training in the Vinnytsia region are studied based on the educational activities of Tulchyn Vocational College of Culture, Vinnytsia Vocational College of Arts named after M.D. Leontovych (junior bachelor degree), and Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University (bachelor’s and master’s degree). The educational and professional programs and the peculiarities of developing choreographers’ professional competencies during their studies at these institutions are analyzed.