Діалог як невід’ємна складова психоаналізу з використанням репродукцій художніх творів

Abstract

Зміст статті підносить діалог на щабель необхідної передумови оптимізації діагностико-корекційного процесу в групах активного соціально-психологічного пізнання (АСПП). Діалог, у глибинному пізнанні психіки, каталізується використанням ілюстрацій художніх полотен. Репродукції художніх творів набувають перспектив «оживлення» емотивного наповнення, що й зумовлює їхню трансформацію із презентанта психіки в репрезентант, за умов відповідності діалогічного процесу законам позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції психіки на вищому рівні її розвитку. Дослідження доводить, що діалог у глибинному пізнанні є відповідним принципам незлиттєвості та нероздільності позицій психолога та респондента. Враховуючи, що смисли (на які орієнтується глибинне пізнання) мають латентну природу, їхнє об’єктивування потребує забезпечення розлогості діалогічного процесу, порційності та багаторівневості діалогічних «па», зміст яких узагальнюється психологом в інтерпретаційних підсумках. Постановка запитання психологом є провідним важелем генерування імпульсу активності, в процесі самопізнання суб’єкта. Важливим є поздовжньо-інтерпретаційний аналіз матеріалу, напрацьованого в діалогічній взаємодії, орієнтований на ітеративні, інваріантні аспекти активності суб’єкта, що сприяє виявленню розбіжностей між «логікою свідомого» та «логікою несвідомого» («іншою логікою»). Діагностико-достовірні узагальнення розширюють самосвідомість респондента, відкривають перспективи розв’язання стабілізованої суперечливості психіки, як передумови її гармонізації. Використання візуалізованих засобів у процесі глибинного пізнання спирається на трансцендентність інформаційних еквівалентів ідеальної та опредметненої реальності, що задає незалежність діагностико-корекційного процесу від характеру та специфіки символізування психічного (малюнки, моделі з каменів, ліпка тощо). Стаття доводить пріоритетність присутності в художніх полотнах сублімаційної мотивації митця, що втілюється в сюжет картини. Останнє апріорі зумовлює «психологізованість» картин, каталізаційний потенціал яких зіграє роль при виборі їхніх репродукцій респондентом. Саме тому, репродукції художніх полотен потребують їхнього спонтанного вибору для актуалізації механізмів проективної ідентифікації, які індивідуалізуються у респондента в процесі діалогічної взаємодії з психологом. Контекст змісту статті засвідчує факт вагомості діалогічної взаємодії («П↔Р») для об’єктивування латентних аспектів психіки (передсвідомого), які стають для респондента, після проходження АСПП, впізнаваними у реальному житті, що сприяє психокорекції.The content of the article raises a dialogue to the level of the necessary prerequisite for optimization of the diagnostic and correction process in the groups of active socio-psychological knowledge (АСПП). Dialogue, in the comprehensive knowledge of the psyche, is catalyzed by the use of artistic canvases illustrations. Reproductions of artistic works acquire the prospects of «animating» the emotional content, which leads to their transformation from the presenter of the psyche into the representative, provided the dialogue process conforms to the laws of positive disintegration and secondary integration of the psyche at the highest level of its development. The research proves that the dialogue in the comprehensive knowledge is in line with the appropriate principles of distinct and inseparable positions of the psychologist and the respondent. Taking into account that the meanings (on which comprehensive knowledge is oriented) have a latent nature, their objectification needs to ensure the delicateness of the dialogue process, portioning and multi-leveledness of dialogical «pa», the content of which is summarized by the psychologist in the interpretative outcomes. Presentation of a problem by a psychologist is a leading lever of stimulating the momentum of activity, in the process of the subject’s self-knowing. The longitudinal-interpretation analysis of the material developed in the dialogic interaction, which focuses on the iterative, invariant aspects of the subject’s activity, and which facilitates the discovery of discrepancies between the «logic of the conscious» and the «logic of the unconscious» («different logic») plays important role. Diagnostically-reliable generalizations extend the respondent’s self-awareness, open up perspectives for solving the stabilized contradictions of the psyche, as the prerequisites for its harmonization. The use of visual means in the process of comprehensive knowledge is based on the transcendence of the information equivalents of the ideal and objectified reality, which sets the independence of the diagnostic and correction process from the nature and specificity of mental symbolization (pictures, stone models, mold, etc.). The article proves the priority of the presence in artistic canvases of the sublimational motivation of the artist, embodied in the picture plot. The latter a priori determines the «psychology» of pictures, the catalytic potential of which plays a role in choosing their reproductions by the respondent. That is why, reproductions of artistic canvases require their spontaneous selection to update the mechanisms of projective identification, which individualize in the respondent in the process of dialogic interaction with the psychologist. The context of the article’s content testifies to the importance of dialogic interaction («P-R») to objectify latent aspects of the psyche (pre-consc.