Інноваційні засади формування державної політики у забезпеченні розвитку соціального підприємництва

Abstract

Розвиток соціального підприємництва сприяє не лише створенню нових робочих місць, але й забезпечує реалізацію інноваційних підходів до вирішення таких нагальних державних проблем, як боротьба з бідністю, соціальна нерівність, екологічна безпека, сталий розвиток регіонів тощо. В Україні цей процес значною мірою стримується через низку об’єктив-них і суб’єктивних бар’єрів, а також слабкий рівень інтеграції інновацій у механізми державної політики. Значної актуальності соціальне підприєм-ництво набуває в умовах війни та післявоєнного періоду, що обумовлює важливість пошуку інноваційних механізмів їх вирішення. Узагальнивши міжнародний досвід, визначено базові підходи до пояснення сутності та особливостей господарської діяльності у сфері соціального підприємництва. При цьому сформульовано чотири ключових завдання у напрямі запровадження концепційних основ під час здійснення соціалізації підприємств. Відзначено, що соціальне підприємництво, перетворюється на дієвий механізм вирішення суспільних проблем в Україні. На основі комбінування різних типів інновацій запропоновано типологію інновацій у сфері розвитку соціального підприємництва, яка має сім складових. При цьому держава має відігравати ключову роль у створенні сприятливих умов для розвитку соціального підприємництва, використовуючи відповідні напрями впливу. Встановлено, що інноваційні засади формування державної політики у сфері соціального підприємництва є вектором для досягнення сталого соціально-економічного прогресу. Впровадження сучасних інструментів і технологій та активна участь зацікавлених сторін сприятиме створенню справедливого та інклюзивного суспільства. У подальшому доцільно зосередитися на деталізації механізмів міжсекторної взаємодії, створенні цифрових екосистем для соціальних підприємств, а також розробці індикаторів оцінки впливу державної політики на розвиток соціального підприємництва.The development of social entrepreneurship not only helps to create new jobs, but also ensures the implementation of innovative approaches to solving such pressing public problems as poverty alleviation, social inequality, environmental safety, sustainable regional development, etc. In Ukraine, this process is largely constrained by a number of objective and subjective barriers, as well as a weak level of integration of innovations into public policy mechanisms. Social entrepreneurship is becoming increasingly relevant in the context of war and the post-war period, which makes it important to find innovative mechanisms to solve them. Having summarized international experience, the article identifies basic approaches to explaining the essence and features of economic activity in the field of social entrepreneurship. At the same time, four key tasks are formulated in the direction of introducing the conceptual framework for the socialization of enterprises. It is noted that social entrepreneurship is becoming an effective mechanism for solving social problems in Ukraine. On the basis of combining different types of innovations, the authors propose a typology of innovations in the field of social entrepreneurship development, which has seven components. At the same time, the state should play a key role in creating favorable conditions for the development of social entrepreneurship, using appropriate areas of influence. It is established that the innovative principles of forming the state policy in the field of social entrepreneurship are a vector for achieving sustainable socio-economic progress. The introduction of modern tools and technologies and the active participation of stakeholders will help create a fair and inclusive society. In the future, it is advisable to focus on detailing the mechanisms of cross-sectoral cooperation, creating digital ecosystems for social enterprises, and developing indicators for assessing the impact of public policy on the development of social entrepreneurship.