Штучний інтелект як чинник трансформації правореалізаційної діяльності

Abstract

Штучний інтелект актуалізує не стільки питання про появу нового суб’єкта права, скільки проблему меж технологічного посередництва у практичній дії права. Його використання є виправданим лише за умови, що цифровий інструмент не розриває зв’язок між волею суб’єкта, допустимими правовими засобами та юридично значущим результатом. У цьому розумінні штучний інтелект виступає своєрідним індикатором якості сучасних правових процедур: там, де він посилює доступність, зрозумілість і контрольованість права, він сприяє належній правореалізаційній діяльності; там, де створює непрозорість, залежність від алгоритму або лише видимість вирішення правової ситуації, – посилює її деформаційний потенціал.