The ideological evolution of the Conservative and Labour parties of the United Kingdom with respect to european integration (1970–2016): a comparative analysis

Abstract

This article provides a comprehensive analysis of the ideological evolution of the Conservative Party and the Labour Party of the United Kingdom concerning European integration over the period 1970–2016 and seeks to explain the causes of their diametrically opposed transformations. The methodology is grounded in general scientific principles of historicism, objectivity, scholarly rigour, and systematic analysis. The study employs civilisational, socio-historical, institutional, and micro-historical approaches. The source base comprises doctrinal party documents, speeches by leading political actors, statistical reports, public opinion data, and the results of referendums. The article’s original contribution lies in its analysis of the process of ideological evolution of the Conservative and Labour parties of the United Kingdom with respect to European integration from 1970 to 2016. It also characterises the key stages of this process, which led to a reversal of positions: from the pragmatic pro-Europeanism of the Conservatives and the radical Euroscepticism of the Labour Party in the 1970s to the deeply entrenched Euroscepticism of the former and the moderate pro-European stance of the latter on the eve of the 2016 referendum. Conclusions. The ideological evolution of the Conservative and Labour parties of the United Kingdom regarding European integration during 1970–2016 was shaped by two principal factors. First, the European issue was systematically instrumentalised to address domestic political challenges. Second, the evolution of the European Union from an economic to a political union elicited contrasting responses, alienating Conservatives while attracting Labour. Additionally, the article demonstrates that the consequences of this ideological evolution were markedly different for each party: for the Labour Party, the shift towards pro-European positions became an integral part of its modernisation and consolidation processes, whereas for the Conservatives, the deepening of Euroscepticism became a source of chronic internal division.Метою статті є комплексний аналіз ідеологічної еволюції Консервативної та Лейбористської партій щодо європейської інтеграції у 1970–2016 рр. та пояснення причин їхньої діаметрально протилежної трансформації. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах історизму, об’єктивності, наукової критичності та системності. У статті використано методологічні підходи: цивілізаційний, соціоісторичний, інституційний, мікроісторичний. Джерельну базу становлять доктринальні партійній документи, виступи провідних політичних діячів, статистичні звіти та дані опитувань і результати проведених референдумів. Наукова новизна полягає в аналізі процесу ідеологічної еволюції Консервативної та Лейбористської партій Великої Британії щодо європейської інтеграції у період з 1970 по 2016 рік. Також у характеристиці ключових етапів процесу, що призвів до зміни позицій: від прагматичного проєвропеїзму консерваторів та радикального євроскептицизму лейбористів у 1970-х рр. до глибоко євроскептичної позиції перших та поміркованого проєвропеїзму других напередодні референдуму 2016 р. Висновки. Ідеологічна еволюція Консервативної та Лейбористської партій Сполученого Королівства щодо європейської інтеграції у період 1970–2016 рр. була зумовлена двома ключовими чинниками. По-перше, європейське питання систематично інструменталізувалося для вирішення внутрішньополітичних завдань. По-друге, еволюція самого ЄС від економічного до політичного союзу викликала протилежні реакції, відштовхуючи консерваторів і приваблюючи лейбористів. Крім того, у статті доводиться, що наслідки цієї ідеологічної еволюції для кожної з партій виявилися кардинально різними: для Лейбористської партії перехід на проєвропейські позиції став невід’ємною частиною процесу модернізації та консолідації, тоді як для консерваторів поглиблення євроскептицизму стало джерелом хронічного внутрішнього розколу.