Історіографічний дискурс концептуального тлумачення «колоніальної спадщини» України у 20–30-х рр. ХХ ст.

Abstract

The colonial status of Ukraine as part of the Russian Empire and Soviet colonial practices in the Ukrainian SSR in the 1920s and 1930s is a minimum – researched historiographical problem. Modern Ukrainian historiography of Soviet neocolonialism is recently being formed. Western political science highlighted the formation and functioning of the totalitarian regime – the "Soviet evil empire". The Ukrainian diaspora actively studied the issue of "colonial exploitation" of Ukraine by Russia. Therefore, we have a significant gap in historiography. The research methodology is determined by the practical task of the article, so its main theoretical approach is the structural and functional analysis of historiographical sources. The purpose of the article is to establish the fact of historiographical interpretation of the concept and phenomenon of "colonial heritage" of Ukraine, i.e. the signs of its colonial position. Scientific novelty discover the combination of historiographical discourse with the identification of conceptual features the study of a scientific problem. Conclusions. A historiographical fact of studying the relations between the "metropolis" (Russia) and the "colony" (Ukraine) in the nineteenth and twentieth centuries has been established. It is noted that in the 1920s. there was a public discussion about the presence of signs of "colonial vestiges" in the system of public administration and in the relations of the union government with the Ukrainian SSR. "Volobuevshchyna" confirmed to the presence of "colonial remnants" in the economic life of Soviet Ukraine, and therefore is the theoretical basis for the study of Soviet colonial practices.Актуальність. Колоніальний статус України у складі Російської імперії та радянські колоніальні практики в УСРР 1920–1930-х рр. є малодослідженою історіографічною проблемою. Сучасна українська історіографія радянського неоколоніалізму лише формується. Західна політологія висвітлювала становлення і функціонування тоталітарного режиму – радянської «імперії зла». Українська діаспора активно вивчала питання «колоніального визиску» України з боку Росії. Отже, маємо значну прогалину в історіографії. Методологія дослідження зумовлена прикладним завданням статті, тому її основним теоретичним підходом є структурно-функціональний аналіз історіографічних джерел. Метою статті є встановлення факту історіографічної інтерпретації поняття і явища «колоніальна спадщина» України, тобто ознаки її колоніального становища. Наукова новизна полягає у поєднанні історіографічного дискурсу з виявленням концептуальних особливостей дослідження наукової проблеми. Висновки. Встановлено історіографічний факт вивчення відносин «метрополії» (Росії) і «колонії» (України) у ХIX–XX ст. Зазначено, що у 1920-х рр. відбулася публічна дискусія стосовно наявності ознак «колоніальних пережитків» у системі державного управління та у відносинах союзного уряду з УСРР. «Волобуєвщина» засвідчила наявність «колоніальних пережитків» в економічному житті радянської України, відтак є теоретичною основою вивчення радянських колоніальних практик.