Історичні, геополітичні та соціокультурні передумови формування Співдружності націй

Abstract

Метою дослідження є аналіз історичних і геополітичних передумов формування Співдружності націй, з урахуванням еволюції міжнародно-правових механізмів та соціокультурних факторів, що визначали розвиток організації на різних етапах її становлення. Методологія дослідження ґрунтується насамперед на міждисциплінарному підході з використанням методів історії та політології, що дозволяє аналізувати міжнародно-політичні події, аспекти діяльності Британської імперії, а також її взаємовідносини з колоніями й домініонами в історичній ретроспективі. Крім того, під час дослідження передумов формування Співдружності застосовано історико-системний та історико- порівняльний методи. У роботі з нормативною базою та історичними документами в нагоді став контент-аналіз. Загальнонаукові методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції доповнили методологічну базу дослідження. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі передумов та чинників створення Співдружності націй відповідно до актуальних геополітичних процесів на кожному з етапів її формування, з урахуванням історичного та соціокультурного контексту трансформації Британської імперії. Висновки. Історично формування Співдружності націй зумовлене насамперед імперським минулим Великої Британії, яка упродовж понад двох століть експансіоністської політики стала найбільшою колоніальною державою світу, контролюючи майже чверть суходолу. Водночас саме низка регіональних та глобальних геополітичних потрясінь дали безпосередній імпульс для трансформації відносин всередині Британської імперії. Втрата північноамериканських колоній та поразка у війні за незалежність США спонукали Лондон переглянути підходи до управління самоврядними територіями, запровадивши статус домініону як початкову форму майбутньої Співдружності. Після Першої світової війни домініони отримали право на власну зовнішню політику, а дві світові війни прискорили деколонізацію та інституційну еволюцію організації, яка після 1945 р. стала відкритою для ширшого кола держав. Зберігаючи спільні правові, мовні й культурні традиції, Співдружність виконувала соціокультурну функцію подолання наслідків імперської системи, а гнучкість британських еліт забезпечила країні збереження впливових позицій у міжнародній політиці після розпаду імперії.The purpose of the study is to analyze the historical and geopolitical preconditions for the formation of the Commonwealth of Nations, taking into account the evolution of international legal mechanisms and socio-cultural factors that shaped the organization’s development at different stages of its formation. The research methodology is primarily based on an interdisciplinary approach, combining methods from history and political science, which makes it possible to examine the international-political dimensions of the British Empire’s activities and its relations with colonies and dominions in historical retrospect. In addition, the historical-systemic and historical-comparative methods were applied in studying the preconditions for the establishment of the Commonwealth. Content analysis proved useful in working with the normative framework and historical documents. General scientific methods of analysis and synthesis, induction and deduction, complemented the methodological foundation of the research. The scientific novelty of the study lies in the examination of the preconditions and factors behind the creation of the Commonwealth of Nations in line with the relevant geopolitical processes at each stage of its evolution, with due regard to the historical and socio-cultural context of the British Empire’s transformation. Conclusions. Historically, the formation of the Commonwealth of Nations was primarily determined by the imperial legacy of the United Kingdom, which, over more than two centuries of expansionist policy, became the largest colonial power in the world, controlling nearly a quarter of the world’s landmass. At the same time, a series of regional and global geopolitical upheavals provided a direct impetus for transforming intra-imperial relations. The loss of the North American colonies and defeat in the American War of Independence prompted London to revise its approach to governing self-governing territories, introducing the status of dominion as the initial stage of the future Commonwealth. Following the First World War, the dominions acquired the right to conduct their own foreign policy, while the two World Wars accelerated decolonization and the institutional evolution of the organization, which, after 1945, became open to a wider range of states. By preserving common legal, linguistic, and cultural traditions, the Commonwealth fulfilled a socio-cultural role in overcoming the consequences of the imperial system, while the adaptability of the British political elite enabled the United Kingdom to maintain influential positions in international politics even after the dissolution of the empire