Наукові публікації. Виступи
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/66dcdcbd-ffae-44ea-ab22-66e30708f1b5
Browse
3 results
Search Results
Item Інституціоналізація медіації як ефективного інструменту врегулювання спорів з органами місцевого самоврядування: зарубіжний досвід та українські перспективи(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2025) Яременко, О. І.; Кононенко, В. В.; Назаренко, М. О.У науковій статті здійснено ґрунтовний аналіз теоретико-правових засад застосування медіації для врегулювання публічно-правових спорів, окреслено основні тенденції її розвитку в Україні й світі та визначено ключові чинники, що впливають на інституціоналізацію цього альтернатив-ного способу розв’язання конфліктів в публічному управлінні. Особливу увагу приділено розкриттю сутності й ознак адміністративної медіації, а також наголошено на основній її відмінності від муніципальної медіації, яка характеризується специфічною сферою застосування, оскільки спрямована на вирішення спорів з органами місцевого самоврядування як суб’єктами владних повноважень. Визначено основні чинники, що ускладнюють процес інституціоналізації адміністративної медіації в Україні, серед яких: недостатній рівень обізнаності населення щодо можливостей позасудового врегулювання суперечностей; обмеженість дискреційних повноважень службовців і відсутність чітких критеріїв для встановлення умов примирення; наявність у суб’єктів владних повноважень психологічних бар’єрів, обумовле-них їхнім статусом. Також у роботі досліджено досвід інституціоналізації адміністративної (муніципальної) медіації у зарубіжних країнах, зокрема Франції, Польщі, Чехії, Великобританії та США, де ця позасудова процедура є важливим елементом системи врегулювання спорів з органами місцевого самовряду-вання. На основі проведеного аналізу визначено перспективні напрями розвитку інституту медіації в Україні. Зокрема, акцентовано увагу на доцільності: 1) закріплення на законодавчому рівні чітких процедур прове-дення муніципальної (адміністративної) медіації; 2) запозичення практики створення незалежних медіаційних центрів, які діятимуть при місцевих органах влади, але збережуть нейтральність та автономність у вирішенні спорів; 3) посилення роботи з проведення інформаційних кампаній, спрямо-ваних на підвищення обізнаності громадян щодо можливостей позасудового вирішення спорів та переваг, які вони надають; 4) врахування досвіду Польщі щодо впровадження безоплатних медіаційних послуг для громадян у конфліктах із місцевою владою.Item Особливості інституційної імплементації гендерної політики в Україні(Київ : Громадська наукова організація «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління», 2024) Лазор, О. Д.; Лазор, О. Я.; Юник, І. Г.; Назаренко, М. О.Досліджено особливості інституційної імплементації ґендерної політики в органах публічної влади України. Встановлено, що за останні 15 років відбулися суттєві зміни у формуванні та реалізації публічної ґендерної політики. Серед позитивних зрушень відзначено прийняття низки нормативно-правих актів ґендерного спрямування та розробку інституційного механізму реалізації ґендерної політики в органах публічної влади. Визначено, що у системі публічної влади ґендерну політику реалізовують інституції загальної та спеціальної компетенції. З’ясовано, що ґендерна проблематика найбільше інтегрована в органах виконавчої влади. Зокрема на загальнодержавному рівні визначено відповідальні посадові особи за реалізацію ґендерної політики та створено консультативно-дорадчі органи. Виявлено, що на центральному, регіональному та місцевому рівнях ґендерну політику реалізують уповноважені особи (координатори) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, консультативно- дорадчі органи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, радники з ґендерних питань, уповноважені структурні підрозділи з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Встановлено, що інституційний механізм реалізації ґендерної політики в органах публічної влади функціонує ще не досить ефективно. Серед причин відзначено невідповідність діючих ґендерних інституцій сучасним запитам суспільства. Визначено, що низький рівень практичного інтегрування ґендерних підходів у діяльність органів публічної влади пояснюється недостатністю наявної ґендерної компетентності уповноважених осіб (координаторів) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, факультативністю призначення ґендерних радників, а також недостатністю застосування ґендерних підходів під час поточної діяльності, проведення державних реформ, розроблення стратегічних і програмних документів, стратегій розвитку регіонів і територіальних громад. Запропоновано посилити інституційний механізм реалізації ґендерної політики в органах публічної влади через впровадження системного підходу до формування ґендерних компетенцій публічних службовців, зокрема більше застосовувати ґендерне бюджетування; проводити ґендерні аудити та ґендерно-правову експертизу; підвищувати ґендерну обізнаність та формувати ґендерну чутливість публічних службовців.Item Ґендерні аспекти лідерства в публічному управлінні в умовах децентралізації(Київ, 2024) Назаренко, М. О.; Юник, І. Г.Стратегічна мета України – повноправне членство в Європейському Союзі. Для її досягнення українська держава повинна провести ряд реформ у всіх сферах суспільного життя, а саме: політичній, економічній, соціальній, культурній, правовій тощо і в тому числі у сфері ґендерної рівності, що відповідатимуть європейським цінностям та стандартам. В сучасних умовах децентралізації, коли стрімко розвивається лідерство в органах публічної влади, зокрема в органах місцевого самоврядування, постає нагальне питання в аналізі та оцінці ґендерної рівності у сфері управління. І, хоча Україна, згідно досліджень Global Gender Gap Index у 2023 році, досягла значних успіхів в цьому питанні, у порівнянні з попередніми роками, проблема порушення прав жінок в управління залишається і потребує нагального вирішення. Основними причинами такої ситуації залишаються упереджене ставлення до жіночої статі, як до слабкої, недовіра з боку підлеглих-чоловіків та громади щодо можливості прийняття раціональних управлінських рішень в кризових ситуаціях, поєднання особистого та професійного життя, коли жінка виконує домашню роботу в більшому обсязі, ніж чоловік і часу на професійний розвиток залишається менше, аніж у протилежної статі та ґендерні стереотипи: нездатність до ризиків та протистояти тиску, недостатньо розвинуті такі лідерські якості, як змагальність, стресостійкість, впевненість у собі тощо. Для подолання Gender inequality (ґендерної нерівності), на нашу думку, необхідно перш за все створити рівні можливості та умови доступу до керівних (лідерських) посад незалежно від статі, створювати ґендерно збалансовані колективи, створити всі умови в органах публічного управління для участі і представництва різних ґендерних груп у процесах прийняття управлінських рішень, створювати умови для розвитку лідерських здібностей та якостей керівника та ґендерної чутливості серед лідерів, забезпечити жінкам-лідерам баланс між роботою та особистим життям тощо.