Browsing by Author "Kushko, I. S."

Now showing 1 - 1 of 1

Структура органів влади та організація державно- управлінської діяльності в період Директорії УНР (1918 – 1920 рр.)
(Вінниця : ВДПУ, 2023) Кушко, І. С.; Kushko, I. S.
Дисертація є завершеною науковою працею, що присвячена дослідженню структури органів влади та організації державно-управлінської діяльності в період Директорії Української Народної Республіки 1918 – 1920 рр. На основі аналізу нормативно-правових документів, архівних матеріалів УНР доби Директорії, наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників здійснено комплексний аналіз структури влади та державно-управлінської діяльності УНР доби Директорії. У роботі визначено структуру вищих органів влади, центральних, місцевих органів виконавчої влади та еволюцію становлення органів місцевого самоврядування. Мета дослідження полягала в здійсненні комплексного дослідження співвідношення та взаємодії гілок державної влади, органів місцевого самоврядування та організації державно-управлінської діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування всіх рівнів періоду Директорії Української Народної Республіки. У роботі проаналізовано сучасні підходи до вивчення структури центральної влади та державно-управлінської діяльності доби Директорії Української Народної Республіки в наукових дослідженнях; визначено й обґрунтовано основні методологічні та теоретичні підходи до аналізу предмета дисертаційного дослідження; розкрито структуру органів законодавчої та виконавчої влади доби Директорії УНР; проаналізовано організаційно- правовий статус вищих та центральних органів державної влади та особливості організації їх управлінської діяльності Директорії в період другої Української 3 Народної Республіки; виявлено основні внутрішні та зовнішні чинники впливу на формування органів законодавчої та виконавчої влади доби Директорії та організацію їх державно-управлінської діяльності; показано етапи реформування органів місцевого самоврядування доби Директорії УНР та проаналізовано організаційно-правовий статус та повноваження волостних, повітових та губернських комісарів як системи місцевих органів виконавчої влади; визначено подальші перспективи дослідження співвідношення та взаємодії гілок державної влади та органів місцевого самоврядування, організації їх державно-управлінської діяльності періоду Директорії Української Народної Республіки. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (що містять дев’ять підрозділів), висновку, списку використаних джерел та літератури, додатків. У першому розділі розглянуто джерельну базу дисертаційного дослідження, зроблено огляд наукових публікацій з предмета дослідження та визначено теоретично-методологічні аспекти дослідження. Джерельна база дисертації становить широкий комплекс різноманітних документів та матеріалів, які можна розділити та класифікувати за такими групами: перша – нормативно-правові документи політико-правового характеру; друга – архівні матеріали; третя – збірники документів; четверта – мемуари; п’ята – періодичні видання. В історіографії проаналізовано питання структури органів влади та організації державно-управлінської діяльності доби Директорії УНР у наукових дослідженнях. Показано, що наукові праці можна розділити на три категорії. Перша категорія праць була опублікована за кордоном істориками та правознавцями української діаспори й колишніми державними службовцями, що безпосередньо брали участь в організації органів державної влади доби Директорії Української Народної Республіки. Друга категорія наукових праць відноситься до істориків та правознавців радянського періоду. Третя категорія сучасні дослідники української революції 1917 – 1920 р. представлена істориками, дослідниками історії держави та права України й науковцями теорії та історії державного управління як складової науки публічного управління та адміністрування. При написанні дисертаційного дослідження автором використано синергетичний підхід, що полягав у використанні методології сучасної науки у сфері публічного управління та адміністрування, а також методів дослідження, які є характерними для історії, політології, юриспруденції. Розглядаючи державне управління як явище об’єктивного соціального світу, застосовано філософські, соціологічні та спеціальні методологічні рівні наукового дослідження: системний підхід, структурно-функціональний аналіз, порівняльно-історичний та порівняльно-правові методи. Використано методи тлумачення правових норм, кількісного та якісного аналізу документів. У другому розділі розглянуто структуру вищих та центральних органів державної влади Української Народної Республіки доби Директорії. Доведено, що чітка структурована система органів законодавчої та виконавчої влади у добу другої Української Народної Республіки кінця 1918 р. – кінця 1920 р. була відсутня. Повноваження та функції органів вищої та центральної влади перекликалися, а у систему координації між ними було закладено ряд протиріч. Показано, що до вищих та центральних органів влади відносилися Директорія, Конгрес Трудового народу України та Рада Народних Міністрів. При Раді Народних Міністрів створювався Кабінет Народних Міністрів, до якого входили голова та міністри шести міністерств (закордонних справ, народного господарства, земельних справ, внутрішніх справ, фінансів та військове). Повноваження центральних органів так і не було розмежовано. Чіткої регламентації повноважень центральних органів влади не було прописано в нормативно-правових документах. Орган виконавчої влади був під постійним контролем Директорії, яка обирала склад уряду та призначала голову. Показано, що за час існування Української Народної Республіки доби Директорії було змінено шість складів уряду, що було зумовлено впливом Директорії на уряд. Доведено, що Конгрес Трудового народу України, як законодавчий орган, не вирішив свого прямого завдання. Не було відновлено Конституцію УНР часів Центральної Ради та не було створено комісії для розроблення нової конституції. Нормативно-правові документи, які б це регламентували, прописували структуру та повноваження органів центральної влади, на першій сесії конгресу не було прийнято. Показано, що за весь час роботи центральні органи влади діяли без чітко прописаних повноважень. У третьому розділі розглянуто адміністративно-територіальний устрій Української Народної Республіки еволюцію створення органів місцевого самоврядування та їхні повноваження. Показано, що на початковому етапі розбудови органів місцевого самоврядування за основу було взято «трудовий принцип», але його не було впроваджено через складну внутрішньополітичну ситуацію та вторгнення на територію республіки військ Антанти та Радянської Росії. «Трудовий принцип» у розбудові органів місцевого самоврядування через систему рад не був упроваджений на практиці та не знайшов підтримки ні у частини політичної еліти, ні в суспільстві. Визначено, що місцеву виконавчу владу уособлювали губернські, повітові, волостні та сільські комісари. У зв’язку з постійними військовими діями, що відбувалися на території республіки, показано створення нового органу влади – Цивільне управління, яке діяло в прифронтових районах. Згодом скасовувалися посади губернського, повітового, волостного та сільського комісара й вводилися посади начальника повіту й губернії, сільського старости та сільського десятського. Інструкції з їх повноважень були затверджені Міністерством внутрішніх справ. Наукова новизна дисертації дослідження полягає в тому, що вперше у теорії та історії державного управління як складової науки у сфері публічного управління та адміністрування проведено комплексне дослідження структури органів влади та організації державно-управлінської діяльності в період Директорії УНР (1918 – 1920 рр.), досліджено структуру центральних органів влади та органів місцевого самоврядування Української Народної Республіки доби Директорії як системи публічного адміністрування цього періоду; на основі наукових доробків вітчизняних та зарубіжних дослідників, аналізу нормативно-правової бази діяльності Директорії, а не особистісного ставлення 6 до голів Директорії В. Винниченка та С. Петлюри; розширено знання щодо бачення тодішньою владою моделі державного устрою держави, шляхів виходу зі складної внутрішньополітичної та зовнішньополітичної кризи, напрямків реформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування; доповнено сучасні підходи щодо бачення місця Директорії Української Народної Республіки в державотворчих процесах України, знання щодо організаційно-правового статусу вищих, центральних, місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування доби другої УНР; узагальнено наукові знання щодо організаційно-правового статусу та організації управлінської діяльності Директорії, Ради Народних Міністрів та Конгресу Трудового народу України; з’ясовано особливості нормотворчої діяльності центральних органів влади Української Народної Республіки; проаналізовано вплив Директорії УНР як тимчасового революційного органу державної влади на центральні органи державної влади; показано порушення системи публічного адміністрування в УНР доби Директорії через відсутність чіткого розподілу повноважень та координації між центральними органами влади, протиріччями між військовими та цивільними адміністраціями; з’ясовано особливості трансформації розуміння політичною та державною елітою системи організації центральних органів влади та органів місцевого самоврядування, що завершилося розробкою нової Конституції республіки як конституційної основи нової структури влади та державно-управлінської діяльності доби Директорії УНР. Практичне значення одержаних результатів. Висновки дисертаційного дослідження можна використовувати у формуванні загальної історії державного управління України, при викладанні навчальних курсів з історії публічної служби України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, історії України, історії держави та права України. Матеріали дисертації можна використовувати при написанні узагальнюючих праць з історії державного управління та історії держави і права України, а також при підготовці відповідних розділів підручників та навчально-методичних посібників. Висновки дисертаційного дослідження становлять науково-теоретичний та практичний інтерес, можуть використовуватися в науково-дослідній та освітній діяльності.