DSpace 8
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator =dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Розробка стратегії цифрового просування закладу загальної середньої освіти
(2026) Гайдібаді, Анна
Розробка та впровадження стратегії цифрового просування є необхідною умовою ефективного функціонування сучасного закладу загальної середньої освіти, забезпечуючи його конкурентоспроможність та відповідність запитам цифрового суспільства.
Організація роботи з дітьми та молоддю в Україні:сучасні підходи, виклики та перспективи
(2026) Воліковська, Софія
Робота з дітьми та молоддю в сучасному науковому дискурсі розглядається як багатовимірна система соціально-педагогічної діяльності, що охоплює освітні, соціальні, психологічні, культурні та економічні аспекти життєдіяльності молодої людини. Її основною метою є створення сприятливих умов для всебічного розвитку особистості, формування ключових компетентностей, ціннісних орієнтацій та активної громадянської позиції.
Психофізіологічні закономірності оптимізації процесу підготовки спортсменів-футзалістів на етапі попередньої базової підготовки : дисертація
(Вінниця : ВДПУ, 2026) Патрійчук, А. В.
У дисертації на теоретичному рівні узагальнено та на практичному розв’язано проблему побудови програми оптимізації підготовки юних футзалістів на основі удосконалення показників психофізіологічного стану. На сучасному етапі розвитку футзалу, що позначений зростанням на міжнародній і внутрішньоукраїнській спортивній арені конкуренції, підвищенням вимог до рівня майстерності спортсмена, значно актуалізується завдання визначення функціонального потенціалу та максимального розвитку індивідуальних здібностей гравця для розкриття ним своїх можливостей у спорті в оптимальний для цього час. Психофізіологічний стан спортсмена є складовою частиною загального функціонального стану організму, який об’єднує функціональну та координаційну сторони підготовленості, серед яких виявляються психомоторні, когнітивні, індивідуально-типологічні властивості нервової системи спортсмена. В той же час, вивчення механізмів формування функціональних систем, що відповідають за формування психофізіологічного стану спортсменів у футзалі є мало вивченим навіть для професійного рівня. Мета дослідження – науково обґрунтувати побудову програми удосконалення підготовки юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки шляхом корекції психофізіологічного стану. Досягненню поставленої в дослідженні мети слугувало виконання таких завдань: 1) проаналізувати та систематизувати стан науково-методичної розробленості питань впливу психофізіологічного стану на підготовку юних спортсменів в ігрових видах спорту; 2) визначити психофізіологічні особливості футзалістів 13–14-ти років як основи розроблення програми оптимізації їх підготовки; 3) обґрунтувати та розробити програму оптимізації підготовки футзалістів на етапі попередньої базової підготовки на основі результатів визначення показників психофізіологічного стану; 4) визначити ефективність запропонованої програми оптимізації підготовки футзалістів на етапі попередньої базової підготовки. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес футзалістів на етапі попередньої базової підготовки. Предмет дослідження – програма оптимізації підготовки футзалістів на етапі попередньої базової підготовки з урахуванням їх психофізіологічного стану. Методи дослідження. Для виконання поставлених у дисертаційному дослідженні завдань було застосовано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури, у якій відображено засадничі положення дитячо-юнацького спорту, сутність ефективних засобів, методів та організаційних форм спортивної підготовки юніорів, теоретико-методичні основи організації навчально-тренувального процесу у футзалі на етапі попередньої базової підготовки, методологію педагогічного проєктування як фундаменту створення інноваційних систем, які педагоги вважають перспективними для розв’язання проблеми підвищення якості навчально-тренувального процесу; педагогічні методи: педагогічне спостереження як емпіричний метод досліджень – для ознайомлення з організацією навчально-тренувальних занять на етапі попередньої базової підготовки, метод моделювання, який дав змогу побудувати модель програми, спрямованої на оптимізацію навчально- тренувального процесу юних футзалістів на основі корекції їх психофізіологічного стану, експеримент – констатувальний і формувальний (послідовний); психодіагностичні методи: для визначення мотивації юнаків до занять футзалом на етапі попередньої базової підготовки була використана шкала спортивної мотивації SMS ІІ, розроблена Pelletier et al.; для визначення завадостійкості – опитувальник «Завадостійкість спортсмена»; згуртованості – тест «Згуртованість спортивної команди»; тривожності – The Sport Anxiety Scale SAS (оригінальна версія) (Smith et al.); емоційної регуляції (самоефективності) – Athlete Self-Efficicy Scale SES (Koçak, 2020); рефлексивності – Опитувальник рефлективності; вольових якостей – Volitionale Komponenten im Sport (VKS) (F. Wenholde, et al., 2009); показників пам’яті – методика визначення логічної та механічної пам’яті; для визначення показників уваги – коректурна таблиця Бурдона (буквенна); медико-біологічні методи: хронорефлексометрія для визначення психомоторних здібностей (час простої зорово-моторної реакції (ПЗМР), час складної зорово-моторної реакції (СЗМР) вибору 1 елемента з 3, час реакції на об’єкт, що рухається (РРО), теппінг-тест (кисть, стопа), критична частота злиття світлових миготінь (КЧСМ) проводилася за допомогою апаратно- програмного комплексу «Психомоторика»; методи математичної статистики: оцінка нормальності статистичного розподілу даних з використанням критеріїв Шапіро-Уілка та Колмогорова-Смірнова, описова статистика (середнє арифметичне (х), похибка середнього арифметичного (݉௫), медіана (Me), нижній і верхній квартилі (25–75%), довірчий інтервал (CI)), порівняльний аналіз з використанням z-статистики непараметричного критерію Вілкоксона (W), порівняльний аналіз частотного розподілу за градаціями показників застосовували критерій однорідності χ 2 (хі-квадрат), факторний аналіз з використанням методу головних компонент і стратегією обертання референтних осей за Varimax-критерієм, кластерний аналіз за методом k-середніх. Розрахунки проводили з використанням персонального комп’ютера, зокрема програми «SPSS Statistics 17.0». Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що: уперше визначено показники психофізіологічного стану юних футзалістів 13–14 років на етапі попередньої базової підготовки; уперше теоретично обґрунтовано та розроблено програму оптимізації підготовки юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки шляхом корекції психофізіологічного стану, що складається з мети, завдань, принципів, форм і засобів, методів і методичних прийомів, критеріїв оцінювання, педагогічних умов реалізації її змісту навчально-тренувального процесу в річному макроциклі та експериментально перевірено її ефективність; вперше на основі кластерного та факторного аналізів виділено систему найбільш інформативних показників психофізіологічного стану юних футзалістів, які визначають успішність в ігровій діяльності; розширено та доповнено інформацію про мотиваційні, психологічні характеристики та психомоторний розвиток юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки; набули подальшого розвитку зміст, форми, методи і методичні прийоми, принципи корекції психофізіологічного стану юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки у навчально-тренувальному процесі. Практична значущість роботи полягає в розробленні програми оптимізації підготовки футзалістів на етапі попередньої базової підготовки з урахуванням їх психофізіологічного стану та моделі її впровадження в навчально-тренувальний процес, що забезпечила позитивну динаміку показників психомоторних здібностей, психоемоційного стану та технічної підготовленості юних футзалістів 13–14 років. Основні положення дисертації можуть бути використані під час викладання навчальних дисциплін «Теорія і методика командних видів спорту (футзал)» у процесі підготовки професіоналів з фізичної культури і спорту, а також у навчально- тренувальному процесі з футзалу в ДЮСШ. Результати констатувального експерименту дозволили встановити особливості структури психофізіологічного стану юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки: емоційно-вольовий компонент: високі показники автономної мотивації (внутрішня, інтегрована та ідентифікована регуляції); наявність двох мотиваційних профілів: самовизначеного профілю (71,67 %) і низького мотиваційного профілю (28,33 %); самооптимізація навичок відповідала високому рівню сформованості (); завадостійкість – в основному середньому (45,00%) і високому (51,67%) рівням; рефлексивність у 60,00% відповідає середньому рівню сформованості; рівень визначення згуртованості дозволив виділити два полюси – 45,00% вважають атмосферу в колективі дуже сприятливою, 36,67% вважають її трохи або зовсім несприятливою; середньогрупове значення загальної тривожності відповідало низькому (71,67%) і середньому (28,33 %) рівням; когнітивний компонент: 38,33 % юних футзалістів мали низький рівень емоційного інтелекту, що свідчить про неспроможність контролювати свої емоційні стани; 55,00 % мали низький рівень показника продуктивності уваги, 45,00 % – високий рівень помилок, 90,00 % – низький рівень точності уваги, 80,00 % – стабільності уваги, 48,33 % мали значення об’єму зорової інформації, які не відповідають нормі, така ж кількість юних футзалістів мали низький рівень швидкості обробки інформації; 26,67 % юних футзалістів 13–14 років мали нижче середнього рівень логічної пам’яті, а 95,00 % – низький і нижче середнього рівні механічної пам’яті; психомоторний компонент: юні футзалісти продемонстрували значну функціональну асиметрію між лівою та правою кінцівками та поширений дефіцит швидкості реакції, реакцій вибору та стійкості до тривалого нейропсихічного навантаження, що вказує на знижену психомоторну ефективність та вразливість до помилок під дією тривалих або складних стимулів; встановлена асиметрія (руки – 4,51%, ноги – 6,47%) та значні відмінності в часі простої реакції та реакції вибору, разом із слабкою толерантністю до тривалої інтенсивної роботи та великою часткою тих, хто демонструє низькі/нижче середнього показники реакції на світлові, звукові подразники, реакції вибору та критичної частоти світлових мерехтінь, демонструють як латеральний дисбаланс, так і порушення швидкості/витривалості сенсомоторної обробки – фактори, які погіршують продуктивність та збільшують ризик помилок під час тривалої роботи у стресових умовах; компонент ігрової (технічної) компетентності: 21,67 % юних футзалістів на етапі попередньої базової підготовки мали поганий і нижче середнього рівні сформованості базових технічних навичок, така ж частка (21,67 %) мала середній рівень, що вказує, в загальному, не недостатній рівень технічної підготовленості, а 57,67 % мали вище середнього, добрий і дуже добрий рівні, що засвідчує про неоднорідність досліджуваного контингенту за рівнем технічної підготовленості. Розроблена програма оптимізації підготовки юних футзалістів 13–14 років шляхом корекції психофізіологічного стану, яка містила мету, завдання, етапи, педагогічні умови, принципи, методи і методичні прийоми, блоки вправ психофізіологічного спрямування для різних етапів річного макроциклу (підготовчого, основного і перехідного) та частин тренувального заняття (підготовчої, основної, заключної), а також критерії ефективності (показники психомоторного, когнітивного, емоційно-вольового компонентів, особистісних якостей, технічної підготовленості). Примірні модельні комплекси вправ враховували вікові особливості та рівень підготовленості юних футзалістів, етапи макроциклу, їх мету та завдання, а також розподіл та інтенсивність навантажень у кожному з них, результати факторного аналізу та були спрямовані на підвищення швидкості та точності реагування, розвиток диференціювання просторово-часових і часових характеристик руху, властивостей пам’яті й уваги, оптимізацію емоційних станів, виховання вольових якостей та підтримання інтересу до занять футзалом. Використання в тренувальному процесі юних футзалістів засобів цілеспрямованого розвитку психологічних якостей, прийомів оптимізації психоемоційного стану забезпечило більш високі темпи приросту показників емоційно-вольового компоненту: середньогрупові значення показників самооптимізації зросли з 65,75 до 74,28 ум.од. (Z = 4,644; p = 0,000), самоблокування – знизилися з 9,98 до 8,23 ум.од. (Z = 6,348; p = 0,000), дефіциту активності – з 5,62 до 3,18 ум.од. (Z = 5,130; p = 0,000) та втрати фокусу – 5,63 до 2,62 ум.од. (Z = 5,103; p = 0,000); показника завадостійкості зросло з 50,67±0,480 до 52,10±0,410 (Z = 2,302; p = 0,021); показника рефлективності з 78,98±1,433 бала на початку експерименту до 85,32±0,769 бала наприкінці (Z = 3,404; p = 0,001); показника самоефективності (емоційної регуляції) зросло з 3,70±0,069 бала до 3,90±0,059 бала (Z = 6,111; p = 0,000); загальної тривожності статистично значуще зменшилося з 34,62±1,276 бала до 29,21±1,092 (Z = 5,223; p = 0,000). Результатом застосування в тренувальному процесі юних футзалістів засобів цілеспрямованого розвитку когнітивних процесів стали статистично значуще вищі середньогрупові значення показників механічної пам’яті, значення якої зросло з 2,37±0,170 бала до 4,72±0,137 бала (Z = 5,678; p = 0,000), логічної пам’яті, значення якої зросло з 6,02±0,267 бала до 7,37±0,161 балів (Z = 5,739; p = 0,000); продуктивності (об’єму)уваги – з 843,00±17,134 символів до 910,6±19,160 символів (Z = 4,148; p = 0,000), коефіцієнта точності уваги – з 0,48±0,011 до 0,59±0,014 (Z = 5,920; p = 0,000), коефіцієнта розумової ефективності – з середнього значення – з 417,16±16,164 до 558,13±21,698 (Z = 5,670; p = 0,000), концентрації уваги – з 53,44±1,085% до 54,62±1,145% (Z = 2,935; p = 0,003), стабільності концентрації уваги – з 27,52±4,081 до 172,32±26,827 (Z = 6,414; p = 0,000), середнього об’єму візуальної інформації – з 500,41±10,173 до 540,54±11,373 символів (Z = 4,148; p = 0,000), швидкості обробки інформації – з 0,804±0,028 до 1,057±0,022 символів (Z = 6,178; p = 0,000), а також зменшенні значення кількості помилок з 40,75±4,527 до 11,77±1,867 (Z = 6,142; p = 0,000); інтегрального показника емоційного інтелекту – з 43,42±1,457 до 52,95±1,702 (Z = 6,482; p = 0,000). Результатом упровадження комплексу вправ із використанням відео- та аудіосигналів, методичних підходів із введенням різного роду обмежень під час виконання вправ основної частини, гейміфікації навчально- тренувального процесу стало статистично значуще зростання показників психомоторики: час реакції на світловий подразник правою і лівою руками зменшився з 0,269±0,0115 с до 0,225±0,0082 с (Z = 5,633; p = 0,000) та з 0,279±0,0115 с до 0,230±0,0084 с (Z = 5,654; p = 0,000) відповідно; час реакції на звуковий подразник правою і лівою руками – з 0,254±0,0110 с до 0,221±0,0081 с (Z = 5,014; p = 0,000) та з 0,260±0,0109 с до 0,225±0,0081 с (Z = 5,246; p = 0,000); час реакції на об’єкт, що рухається, правою і лівою руками – з 0,032±0,0001 с до 0,028±0,0001 с (Z = 5,431; p = 0,000) і з 0,040±0,0001 с до 0,033±0,0001 с (Z = 5,234; p = 0,000); час реакції вибору 1-3 (слова) правою і лівою руками – з 0,502±0,0097 с до 0,464±0,0089 с (Z = 5,223; p = 0,000) та з 0,515±0,0099 с до 0,472±0,0089 с (Z = 5,272; p = 0,000); час реакції вибору 1-3 (предмети) правою і лівою руками – з 0,406±0,0098 с до 0,347±0,0081 с (Z = 5,718; p = 0,000) та з 0,414±0,0098 с до 0,353±0,0082 с (Z = 5,739; p = 0,000); швидкість теппінг-тесту правою і лівою сторонами зросла з 171,8±2,78 уд.·с-1 до 180,0±2,54 уд.·с-1 (Z = 4,634; p = 0,000) та з 165,0±2,65 уд.·с-1 до 175,2±2,62 уд.·с-1 (Z = 4,901; p = 0,000); час реакції на світловий подразник правою і лівою ногами зменшився з 0,329±0,0086 с до 0,302±0,0076 с (Z = 4,686; p = 0,000) та з 0,355±0,0110 с до 0,320±0,0088 с (Z = 4,711; p = 0,000); час реакції на звуковий подразник правою і лівою ногами – з 0,306±0,0091 с до 0,290±0,0087 с (Z = 3,554; p = 0,000) та з 0,320±0,0093 с до 0,304±0,0091 с (Z = 3,216; p = 0,000); швидкість теппінг-тесту правою і лівою ногами зросла 42,22±1,462 уд.·с-1 до 45,52±1,384 уд.·с-1 (Z = 5,372; p = 0,000) та з 39,40±1,375 уд.·с-1 до 43,87±1,342 уд.·с-1 (Z = 5,327; p = 0,000); критичної частоти злиття світлових миготінь (для червоного світла) зросла з 36,88±0,667 с-1 до 40,20±0,540 с-1 для правого ока Z = 5,282; p = 0,000) і з 36,32±0,609 с-1 до 39,80±0,563 с-1 для лівого ока Z = 5,576; p = 0,000). Застосування комплексного підходу щодо удосконалення психофізіологічної складової підготовки юних футзалістів в авторської програмі суттєво підвищило рівень їх технічної підготовленості: середньогрупові значення часу, затраченого на тест без врахування помилок, зменшилося з 19,31±0,429 с до експерименту до 17,03±0,365 с (Z = 6,736; p = 0,000); штрафного часу – зменшилося з 4,89±0,390 с до 2,30±0,139 с (Z = 4,623; p = 0,000), загального часу виконання тесту YFSTB – з 24,19±0,719 с до 19,33±0,388 с (Z = 6,736; p = 0,000). Отримані нами результати можуть стати основою для майбутніх наукових розвідок щодо планування та організації начально-тренувального процесу футзалістів на різних етапах спортивної підготовки в річному макроциклі.
ШІ-компетентність як складова ІКТ-підготовки майбутнього вчителя в умовах цифрової трансформації освіти
(2026) Бугайчук, Ігор
Проведений аналіз дозволяє сформулювати такі висновки. По-перше, ШІ-компетентність є невід'ємним і самостійним складником сучасної ІКТ-підготовки майбутнього вчителя, що передбачає здатність критично й етично відповідально взаємодіяти з технологіями. По-друге, структура ШІ-компетентності охоплює три взаємопов'язані складники: технічний (розуміння структури), педагогічний (здатність інтегрувати ШІ у навчальний процес) та етико-правовий (дотримання академічних норм). Жоден із цих складників не може бути ефективним без інших. По-третє, формування ШІ-компетентності вимагає комплексного методичного підходу: практико-орієнтованого (від користувача до проєктувальника освітнього процесу), STEM-інтегрованого (ШІ як когнітивний партнер) та підходу на засадах відкритої науки (робота з відкритими даними). Нарешті, «ШІ-грамотний» учитель – це педагог із системним баченням цифрового світу, здатний формувати таке ж мислення у своїх учнів. Підготовка саме таких майбутніх фахівців є одним із ключових завдань сучасної педагогічної освіти в Україні.
Моделювання тренувального процесу легкоатлеток-спринтерок у підготовчому періоді макроциклу : дисертація
(Вінниця : ВДПУ, 2026) Савостьян, Ф. П.
У дисертації обґрунтовано та підтверджено ефективність моделі блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок в підготовчих періодах макроциклу, впроваджено новітні тренувальні засоби та технології впливу на показники підготовленості легкоатлеток, які спеціалізуються в бігу на короткі дистанції. Зокрема були впровадженні моделі тренувальних занять різної спрямованості в різні блоки підготовчих періодів та методика суб’єктивної оцінки навантажень за шкалою sPRE. В роботі представлені моделі застосування новітніх тренувальних засобів різної спрямованості, моделі мікроциклів і параметрів навантажень та їх динаміку в різних блоках підготовчих періодів макроциклу, модельні показники та критерії інтегральної оцінки підготовленості спринтерок у вказаних періодах на етапі базової підготовки. Мета дослідження - розробити та експериментально обґрунтувати ефективність моделі блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок у підготовчих періодах макроциклу на етапі базової підготовки. Досягнення поставленої в роботі мети дослідження вбачалося у вирішенні наступних завдань: 1. На основі аналізу науково-методичних фахових джерел вивчити сучасні положення, особливості побудови та змісту тренувального процесу легкоатлеток-спринтерок в річному циклі підготовки, використання методів моделювання та програмування при побудові тренувального процесу. 2. Дослідити показники підготовленості легкоатлеток-спринтерок та фактори, які визначають результативність тренувальної та змагальної діяльності на етапі базової підготовки. 3. Розробити та впровадити в тренувальний процес легкоатлеток- спринтерок експериментальну модель блокової системи підготовки на основі програмування підготовчих періодів річного макроциклу із використанням новітніх тренувальних засобів. 4. Обґрунтувати ефективність використання розробленої моделі блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок у підготовчих періодах річного макроциклу на етапі базової підготовки. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес легкоатлеток- спринтерок у підготовчих періодах річного макроциклу. Предмет дослідження – побудова та зміст тренувального процесу легкоатлеток-спринтерок у підготовчих періодах макроциклу. Мета і завдання роботи були реалізовані на основі використання наступних методів дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури, даних розміщених у мережі інтернет; педагогічні методи дослідження; функціональні методи дослідження; метод біоімпедансного аналізу, методи математико-статистичної обробки даних. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: - вперше впроваджено модель блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок ІІ та ІІІ дорослих розрядів, які спеціалізуються з бігу на 400 метрів в підготовчих періодах макроциклу; - вперше розроблено та обґрунтовано інтегральний підхід до діагностики підготовленості бігунок на 400 метрів у підготовчих періодах, що базується на поєднанні показників компонентного складу маси тіла, функціонального стану й спеціальної фізичної підготовленості та слугує підґрунтям як для контролю стану спортсменок, так і для подальшого цілеспрямованого програмування їхньої тренувального процесу; - вперше на основі факторного аналізу визначено та систематизовано ключові чинники, що зумовлюють ефективність тренувальної та змагальної діяльності легкоатлеток-спринтерок II–III розрядів, які спеціалізуються з бігу на 400 метрів на етапі базової підготовки; - вперше на основі факторного аналізу визначено двокомпонентну структуру підготовленості легкоатлеток-спринтерок, які спеціалізуються з бігу на 400 метрів на етапі базової підготовки; - вперше розроблено модельні показники фізичної та функціональної підготовленості, а також критерії інтегрального оцінювання стану легкоатлеток-спринтерок, які спеціалізуються з бігу 400 метрів на етапі базової підготовки для підготовчих періодів макроциклу; - вперше розроблено моделі застосування новітніх тренувальних засобів різної спрямованості, моделі мікроциклів і параметрів навантажень та їхню динаміку у межах окремих блоків підготовчих періодів; науково- обґрунтовано методику їхнього впровадження у межах річного макроциклу; - вперше доведено ефективність методу BFR-тренування та його вплив на динаміку вибухової сили та швидкісних якостей легкоатлеток- спринтерок, які спеціалізуються з бігу 400 метрів; - вперше підтверджено ефективність використання методу sRPE (Session Rating of Perceived Exertion) як інструменту суб’єктивного моніторингу й оцінювання інтенсивності навантаження в тренувальному процесі легкоатлеток, які спеціалізуються з бігу 400 метрів; - вперше доведено, що інтегрований підхід до побудови тренувального процесу легкоатлеток-спринтерок із використанням новітніх засобів і технологій підготовки дає змогу мінімізувати негативні зміни у специфічній біговій координації та покращити час подолання змагальної дистанції; - вперше сформульовано педагогічні умови підвищення результативності змагальної діяльності легкоатлеток-спринтерок, які спеціалізуються з бігу на 400 метрів на етапі базової підготовки. Подальшого розвитку набули підходи до вдосконалення тренувального процесу легкоатлеток-спринтерок на різних етапах системи багаторічної підготовки, удосконалення системи контролю та комплексної оцінки підготовленості спортсменок у підготовчих періодах макроциклу. Практична та теоретична значущість результатів дослідження визначається можливістю впровадження розробленої моделі побудови тренувального процесу, модельних параметрів навантажень, новітніх засобів та технологій підготовки, а також критеріїв комплексної оцінки підготовленості легкоатлеток-спринтерок у підготовчих періодах макроциклу в практику роботи тренерів відділень легкої атлетики дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ДЮСШ) та спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву (СДЮСШОР). Це сприятиме вдосконаленню структури та змісту підготовки легкоатлеток-спринтерок різної кваліфікації, а також підвищенню ефективності управління їхньою тренувальною діяльністю. Результати дослідження також можуть бути використані у процесі викладання дисциплін професійної підготовки для здобувачів вищої освіти та на курсах підвищення кваліфікації тренерів. Результати наукового пошуку впроваджено в освітній процес Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського під час викладання таких навчальних дисциплін: «Управління підготовкою юних спортсменів», «Основи теорії і методики спортивного тренування», «Теорія і методика спортивної підготовки», «Теоретичні основи дитячо-юнацького спорту»; в навчально-тренувальний процес учнів відділення легкої атлетики Вінницької міської дитячо-юнацької спортивної школи № 1 та Вінницької СДЮСШОР з легкої атлетики ВТО ВФСТ «Колос», що відображено в актах впровадження. У ВСТУПІ обґрунтовано актуальність обраної теми, що підтверджується чітко сформульованими метою, завданнями, об’єктом і предметом дослідження. Розкрито теоретичну і практичну значущість та окреслено наукову новизну результатів дослідження. Визначено особистий внесок автора, а також наведено відомості щодо апробації результатів дослідження. Представлено перелік наукових праць, в яких опубліковані результати дослідження. У першому розділі «ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПОБУДОВИ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЛЕГКОАТЛЕТІВ- СПРИНТЕРІВ» здійснено огляд джерел літератури, щодо традиційних напрямків підготовки спринтерів. Визначено ключові шляхи оптимізації тренувального процесу легкоатлетів, які спеціалізуються у бігу на короткі дистанції. Визначено показники підготовленості легкоатлетів, які забезпечують ефективність тренувального. Проведено аналітичний огляд наукових даних, щодо використання методів моделювання та програмування в тренувальному процесі спортсменів, обґрунтовано їх особливості та основу кожної із методологій. Проаналізовано різносторонність впливу програмування та моделювання на підготовленість легкоатлетів-спринтерів. У другому розділі «МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ» змістовно обґрунтовано методологічні засади наукового дослідження. Зокрема, охарактеризовані використані в роботі методи дослідження: аналіз та узагальнення науково-методичної літератури та джерел мережі Internet; педагогічне спостереження; метод експертних оцінок; педагогічні методи дослідження; функціональні методи досліджень; метод біоімпендансного аналізу; відеоаналіз; методи математико-статистичної обробки. У третьому розділі «ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ЛЕГКОАТЛЕТОК-СПРИНТЕРОК У ПІДГОТОВЧОМУ ПЕРІОДІ МАКРОЦИКЛУ» здійснено аналіз навчальної програми з легкої атлетики, охарактеризовано особливості традиційної побудови тренувального процесу легкоатлеток-спринтерок на етапі базової підготовки. Зокрема, визначено структурні особливості тренувальних занять, побудови мікроциклів та мезоциклів. Вивчено структуру та зміст тренувального процесу легкоатлеток- спринтерок безпосередньо у підготовчому періоді макроциклу. Детально вивчено параметри підготовленості спортсменок на констатувальному етапі експерименту, а саме: компонентний склад маси тіла методом біоімпедансометрії; показники фізичної та функціональної підготовленості за допомогою комплексу тестів. Проведено факторний аналіз підготовленості легкоатлеток-спринтерок за результатами якого виявлено двокомпоненту структуру: анаеробно- швидкісну та анаеробно-силову. Завдяки кореляційному аналізу були виявлені статистично значущі взаємозв’язки між досліджуваними показниками стану підготовленості спортсменок. Отримані результати стали підґрунтям для розробки моделі блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок та раціонального підбору тренувальних засобів в підготовчих періодах макроциклу. Четвертий розділ «ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОДЕЛЮВАННЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЛЕГКОАТЛЕТОК- СПРИНТЕРОК У ПІДГОТОВЧОМУ ПЕРІОДІ МАКРОЦИКЛУ» висвітлює результати впровадженням моделі блокової системи підготовки спортсменок та застосування новітніх тренувальних засобів в підготовчих періодах макроциклу. Підтверджено вплив засобів та методів тренування (BFR, RSA, GCT) на компоненти складу тіла спортсменок і показники фізичної та функціональної підготовленості. Представлені моделі застосування комплексів новітніх тренувальних засобів, моделі різних типів мікроциклів, модельних параметрів навантажень та їх динаміку в різних блоках підготовчих періодів. Описано критерії комплексної та інтегральної оцінки підготовленості лекгоатлеток-спинтерок І-ІІІ розрядів із нормативними значеннями 10-ти ключових показників, що згруповані у три блоки. У п’ятому розділі «АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ» узагальнено дані отримані в ході дослідження. У наукових «ВИСНОВКАХ» представлено таку інформацію: 1. Аналіз науково-методичної літератури засвідчив, що традиційна система підготовки легкоатлетів, які спеціалізуються в бігу на короткі дистанції вимагає інтеграції новітніх підходів до розвитку та формування фізичних якостей на різних етапах багаторічного тренування. Попри очевидну актуальність, проблема модернізації системи підготовки спортсменів цієї спеціалізації на етапі базової підготовки досі не знайшла вичерпного відображення в літературі. Перспективним вектором досліджень є розробка моделей структури та змісту підготовки саме на цьому етапі, від якого залежить весь подальший прогрес і спортивне довголіття спортсменів. 2. У роботі обґрунтована ефективність моделі блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок в підготовчих періодах, які є базою для досягнення високих результатів у змагальній діяльності. Здійснено опитування тренерів з легкої атлетики, результати якого дали змогу проаналізовати сучасні підходи до підготовки спринтерів. Використання комплексного інструментарію, забезпечило визначення особливостей організації тренувального процесу, структури та змісту різних періодів підготовки, систем контролю, відновлення і профілактики травм, а також впливу зовнішніх чинників і сучасних тенденцій розвитку спорту. Встановлено, за умови збереження традиційної структури занять відбувається модернізація підходів до організації, а також оптимізація засобів і методів підготовки спортсменів. Узагальнення результатів, дало змогу уточнити співвідношення видів підготовки, параметри тренувальних і поза тренувальних засобів, а також особливості відновлення у підготовчому й змагальному періодах, що формує науково-методичну базу для вдосконалення системи підготовки спринтерів. 3. Встановлено, що традиційні підходи до підготовки легкоатлеток- спринтерок і, зокрема, побудова тренувального процесу в межах річного макроциклу не забезпечують належного рівня розвитку анаеробно- швидкісних якостей. Науково обґрунтована доцільність застосування засобів удосконалення спеціальної фізичної підготовленості спринтерок: засоби підвищення (repeated sprint ability (RSA), засоби тренувань з обмеженням кровотоку (BFR), засобів пліометрики з контролем часу контакту із поверхнею (GCT) та методу суб’єктивного моніторингу навантаження (sRPE) як складових змісту експериментальної моделі блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок. 4. На констатувальному етапі експерименту виявлено двокомпоненту факторну структуру підготовленості легкоатлеток-спринтерок: анаеробно- швидкісний компонент (42,2% загальної дисперсії), що об’єднує показники бігу на 60 м (λ = −0,832), 300 м (λ = −0,885) та RAST-тесту (λ = 0,824), та компонент абсолютної анаеробної потужності (32,5% дисперсії), до якого увійшли показники тесту Вінгейта (MP: λ = −0,946; PP: λ = −0,919). Оже, в сумі обидва фактори пояснюють 74,7% дисперсії всієї групи результатів батареї тестів. Найвищу варіабельність засвідчено у тесті RAST (V = 15, 53%), що вказує на суттєвий індивідуальний резерв розвитку анаеробної витривалості у легкоатлеток-спринтерок. 5. За результатами констатувального експерименту встановлено значущі кореляційні зв’язки між досліджуваними показниками підготовленості спортсменок. Найсильніший взаємозв’язок виявлено між бігом на 30 м та стрибком у довжину з місця (r = 0,927; p < 0,001), що свідчить про детермінацію між процесами енергозабезпечення та фізичними якостями. Встановлено значущий кореляційний зв’язок між бігом на 30 м з ходу та індексом фізичної працездатності (r = −0,664; p < 0,05), що підтверджує вплив аеробної продуктивності на швидкість спортсмена, яку він демонструє в змагальній вправі та обґрунтовує включення засобів розвитку аеробних можливостей в систему підготовки легкоатлеток-спринтерок в підготовчих періодах. 6. Спираючись на результати констатувального експерименту була розроблена модель блокової системи підготовки легкоатлеток-спринтерок в підготовчих періодах річного макроциклу. Кожен з підготовчих періодів складався з 3-х блоків мезоциклів різної спрямованості: Блок І –спрямований на розвиток аеробної продуктивності та вибухової сили із застосування засобів BFR-тренувань, засобів пліометрики з контролем GCT; Блок ІІ –забезпечення трансформації бази закладеної протягом Блоку І у підвищенні швидкісної витривалості (RSA); Блок ІІІ - збереження або підвищення інтенсивності навантажень при зниженні їх обсягу з метою реалізації максимального потенціалу легкоатлеток-спринтерок (досягнення піку форми) у змагальних періодах. 7. Ефективність експериментального підходу до побудови тренувального процесу в підготовчих періодах річного макроциклу підтверджено динамікою компонентного складу маси тіла (за результатами біоімпедансометрії). Результати повторного тестування засвідчили, що жировий компонент достовірно знизився з 26,75 ± 1,56 % до 22,64 ± 0,95 % (Δ = −15,4 %; p < 0,01); м’язовий компонент зріс з 31,18 ± 2,12 % до 37,20 ±1,93 % (+19,3 %; p < 0,01); силовий компонент збільшився в середньому з 17,69 ± 1,84 до 26,77±1,23 ум. од. ( +51,3%; p < 0,01). Основний обмін підвищився в середньому 750,7 ккал ( + 55,0 %; p < 0,01), що свідчить про формування сприятливого метаболічного профілю. Встановлено, що системна інтеграція всіх тренувальних засобів забезпечила ефект рекомпозиції тіла - одночасне збільшення м’язової маси та зниження жирового компонента. 8. Вивчення результатів повторного тестування показників фізичної підготовленості засвідчило достовірне їх покращення. Зокрема, час «бігу на 30 м» скоротився з 4,95 ± 0,15 с до 4,36 ± 0,19 с (+12,0 %; p < 0,01); час «бігу на 30 м з ходу» зменшився з 3,88 ± 0,22 с до 3,50 ± 0,14 с (+9,7 %; p < 0,01); результат в «бігу на 60 м» покращився з 8,35 ± 0,16 с до 7,98 ± 0,15 с (+4,4 %; p < 0,01); у «бігу на 300 м» результат покращився з 49,12 ± 0,90 с до 45,08 ± 0,58 с ( + 8,2 %; p < 0,01); результат в тестовій вправі «стрибок у довжину з місця» зріс з 219,38 ± 6,54 см до 237,77 ± 4,64 см (+8,4 %; p < 0,01), а у тесті «потрібний стрибок з місця» - з 6,35 ± 0,14 м до 6,82 ± 0,12 м (+7,4 %; p < 0,01). 9. Аналіз результатів тестів RAST та Вінгейтв в динаміці засвідчив достовірні зміни показників анаеробної потужності організму спортсменок. Аналіз показників RAST-тесту показав, що: пікова потужність зросла з 414,9 ± 64,4 Вт до 537,5 ± 41,7 Вт ( +29,6 %; p < 0,01); середня потужність – з 341,8 ± 45,3 Вт до 459,2± 31,4 Вт (+34,3 %; p < 0,01); мінімальна потужність – з 270,9 ± 34,5 Вт до 392,8 ± 22,4 Вт (45,0%; p < 0,01); відносна пікова потужність – з 7,18 ± 1,58 Вт до 9,54 ± 0,71 Вт/кг (+32,9 %; p < 0,01). Показники за методикою Вінгейта також покращились, а саме: пікова потужність зросла з 417,0 ± 22,6 Вт до 487,6 ± 21,1 Вт (+16,9 %; p < 0,01); відносна пікова потужність – з 7,60 ± 0,41 Вт/кг до 8,65 ± 0,32 Вт/кг (+13,8 %; p < 0,01). Таке паралельне зростання показників обох анаеробних тестів у поєднанні з покращенням морфологічних характеристик свідчить про комплексний адаптаційний ефект внаслідок застосування новітніх тренувальних засобів та технологій. 10. На основі результатів формувального експерименту була розроблена комплексна система оцінки підготовленості легкоатлеток-спринтерок, які спеціалізуються з бігу на 400 м. Вона включає три блоки показників, визначених шляхом факторного аналізу. До блоку І увійшли: біг на 60 м, 300 м та RAST-тест; до блоку ІІ -показники тестування за методикою Вінгейта; до блоку ІІІ – біг на 30 м, стрибок у довжину з місця, потрійний стрибок та ІФП із нормативними значеннями для спортсменок І-ІІІ розряду. Згідно з критеріями оцінки, кожен із блоків має власну питому вагу у співвідношенні 45,0 %, 35,0 %, 20,0 % відповідно. 11. Впровадження на формувальному етапі експерименту методу sRPE для суб’єктивного моніторингу й оцінки навантаження сприяло індивідуалізації та ефективному управлінню тренувальним процесом. Встановлено оптимальні діапазони тижневого навантаження у різних блоках підготовчого періоду: блок І – 1200-1900 балів\тиж, блок ІІ – 1400-2200 балів\тиж, блок ІІІ– 900 – 1800 балів\тиж, що дало змогу своєчасно констатувати ознаки перетренованості (якщо приріст тижневого sRPE у атлеток зростав на >15 %) та коригувати параметри навантаження. Застосування sRPE – моніторингу сформувало систему зворотного зв’язку, що є необхідною умовою ефективного управління підготовкою легкоатлетів- спринтерів у межах реального тренувального процесу. 12. Динаміка досліджуваних показників спортсменок під час експерименту підтверджує ефективність і практичну цінність розробленої моделі блокової підготовки легкоатлеток-спринтерок. Це доводить доцільність її впровадження в тренувальний процес бігунів на короткі дистанції на різних етапах багаторічного спортивного вдосконалення.