Міф про універсальність бароко

Abstract

У статті аналізується твердження Д. Чижевського про те, що бароко – універсальний спосіб зображення дійсності. Ідея ученого про універсалізм бароко була підхоплена пізніше українськими літературознавцями, які досліджували цей стиль уже тоді, коли бароко перестало бути забороненою темою в Україні. Однак у трактуванні універсалізму барокового стилю відбулася певна трансформація: йшлося не так про універсальність стилю, як про його здатність створювати універсальну картину світу. Автор статті доходить висновку, навівши численні прилади з українського бароко XVIII – XVIII ст., що в цьому формулюванні відображається певна ідеалізація бароко, надання йому якоїсь супер-риси. Різноманіття, всеосяжність, загальність (універсальність) передбачає структурну єдність, певну системність, цілісність, але ж бароко – світ, який «розглядається по частинах», бо він не цілісний, він не просто різний – він розрізнений

The article analyses D. Chyzhevsky's assertion that Baroque is a universal way of depicting reality. the scholar's idea of Baroque universalism was later taken up by Ukrainian literary scholars who studied this style after Baroque ceased to be a forbidden topic in Ukraine. However, there was a certain transformation in the interpretation of the universalism of the Baroque style: it was not so much about the universality of the style as about its ability to create a universal picture of the world. The author of the article concludes, citing numerous examples from Ukrainian Baroque of the 18 th–19 th centuries, that this formulation reflects a certain idealisation of Baroque, attributing to it a kind of super-trait. Diversity, comprehensiveness, universality (universality) implies structural unity, a certain systematicity, integrity, but Baroque is a world that is ‘viewed in parts’ because it is not integral, it is not just diff erent – it is fragmented.