Геноцидні практики російських окупантів під час повномасштабної війни Росії проти України в оцінках міжнародних інституцій та організацій

Abstract

Мета статті – проаналізувати оцінки міжнародних організацій та інституцій щодо геноцидного характеру дій російських окупаційних військ в Україні під час повномасштабної війни (2022–2026). Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, авторської об’єктивності, системності, а також загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний, критики джерел, проблемно-хронологічний) методах. Наукова новизна: уперше комплексно розкрито позиції ООН, європейських інституцій, дослідницьких та правозахисних організацій. Висновки. З’ясовано, аналіз експертиз міжнародних організацій і дослідницьких центрів свідчить про формування широкого міжнародного дискурсу щодо геноцидного характеру російської агресії проти України. Значна частина експертних інституцій, зокрема Інститут Нових Ліній, Центр Рауля Валленберга, Інститут Лемкіна, Лабораторія гуманітарних досліджень при Єльській школі громадського здоров’я, прямо вказують на наявність ознак геноциду або геноцидного наміру. Водночас міжнародні слідчі механізми, такі як комісія ООН, займають більш обережну позицію, визнаючи масштабні воєнні злочини та злочини проти людяності, але наголошуючи на необхідності подальшого збирання доказів для остаточної кваліфікації геноциду. Таким чином, міжнародний експертний дискурс демонструє поступову еволюцію від констатації масових порушень міжнародного гуманітарного права до глибшого аналізу геноцидних практик Росії в Україні. Подальші юридичні оцінки цих злочинів значною мірою залежатимуть від результатів міжнародних розслідувань і судових процесів, однак уже сьогодні значна частина дослідників та інституцій визнає існування серйозних підстав для розгляду дій Російської Федерації в Україні як таких, що мають геноцидний характер.