Архієпископ Варлаам Шишацький на тлі епохи та у вимірах української історіографії)

Abstract

The article explores the life and career of Archbishop Varlaam Shyshatsky against the background of transformations in Ukraine at the turn of the 18th and 19th centuries. The study aims to identify key trends in the interpretation of his figure in Ukrainian historiography. The study is grounded in the principles of historicism, objectivity, and systematic analysis, combining critical, comparative, and prosopographical approaches. Scientific novelty. The article attempts to analyze the state of Ukrainian historiography concerning the study of Varlaam Shyshatsky’s activities in the context of social and political changes in the Ukrainian lands at the turn of the 18th and 19th centuries. Attention is drawn to the variety of interpretations offered by researchers regarding the archbishop’s actions and views. Conclusions. The figure of Varlaam Shyshatsky represents a logical reflection of the historical, political, and cultural processes that unfolded in Ukraine at the end of the 18th and the beginning of the 19th centuries. His activity as an archimandrite has been of particular interest to historians studying the Orthodox Church, religious education, and the intellectual elite of that period. As a lecturer and rector of the Pereiaslav Collegium, the Novhorod-Siversky Theological Seminary, and the Volhynian Theological Seminary, Shyshatsky is presented in academic studies as a key figure in the founding, administration, and intellectual influence of these institutions. Historians have variously portrayed him as a defender of Orthodoxy in Right-Bank Ukraine, an opponent of the Polish– Lithuanian Commonwealth and of the Union, and as a proponent of an independent Ukrainian Church.This multiplicity of interpretations highlights the complex identities of the Ukrainian elite within the political and religious space of the Russian Empire. As a descendant of Cossacks and an Orthodox clergyman, Varlaam Shyshatsky was a representative of the Ukrainian elite of the late 18th and early 19th centuries who operated within the realities of the Russian Empire. His life, therefore, like that of many Ukrainian intellectuals of that time, calls for reinterpretation through the prism of multidimensional identity, which could manifest itself both in loyalty to the empire and in adherence to the ideas of autonomy, as an expression of social and/or religious interests.Метою статті є з’ясування основних віх життя архієпископа Варлаама Шишацького в ракурсі трансформацій, що відбувалися в Україні наприкінці XVIII – на початку XIX ст., та визначення тенденцій трактування постаті Шишацького у вітчизняній історичній науці. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Застосовувалися методи критичного аналізу у поєднанні з порівняльним, системним та просопографічним підходами. Наукова новизна. Здійснено спробу проаналізувати стан української історіографії щодо висвітлення діяльності Варлаама Шишацького в контексті змін в українських землях на зламі XVIII–XIX ст. У роботі звертається увага на різні трактування дослідниками вчинків та поглядів владики. Висновки. Постать Варлаама Шишацького є логічним відображенням історико-політичних та культурних процесів, які розгорталися на території України наприкінці XVIII – на початку XIX ст. З огляду на аналіз цих подій діяльність архімандрита представляла інтерес для істориків, які займались дослідженням православної церкви в Україні, духовної освіти та діяльності української еліти цього часу. Як викладач та ректор Переяславського колегіуму, Новгород-Сіверської духовної семінарії та Волинської духовної семінарії діяч згадується в наукових працях у контексті заснування, діяльності та впливу вказаних закладів духовної освіти. У творах істориків православної традиції Шишацький подається як захисник та будівничий православної церкви в Правобережній Україні, активний борець проти Речі Посполитої та унії. В українській державницькій історіографії владика постає ще й в іпостасі поборника ідеї створення незалежної української церкви. Це дозволяє говорити про множинність ідентичностей української еліти в політичному та релігійному просторі Російської імперії. Варлаам Шишацький як виходець із козацького роду, православний священник, був представником еліти XVIII – початку XIX ст., яка реалізовувала свою діяльність у тогочасних реаліях Російської імперії. Тому його життєвий шлях, як і інших українських інтелектуалів того часу, потребує переосмислення крізь призму багатовимірності ідентичності, яка могла проявлятися через лояльність до імперії та прихильність до ідей автономії, як вираження станових чи/та релігійних інтересів