Стратегічне управління трансформацією освітніх систем: вектори впровадження гібридних моделей в умовах цифровізації

Abstract

У статті досліджено теоретико-методологічні та прикладні засади стратегічного управління інноваційним розвитком освіти в контексті глобальних трансформацій. Акцентовано увагу на тому, що в умовах системної цифровізації менеджмент освітніх організацій трансформується з традиційного адміністрування у модель стратегічного фасилітаторства. Обґрунтовано впровадження гібридних моделей навчання як проактивної відповіді на динамічні зміни зовнішнього середовища, що потребує повної реконфігурації управлінських процесів. Розроблено та обґрунтовано модель трансформації освітніх систем через чотири пріоритетні стратегічні вектори: організаційно-структурний (реінжиніринг ієрархій у гнучкі матричні структури), ресурсно-технологічний (оптимізація інвестицій у цифрові активи та перехід до моделей SaaS), кадровий (модернізація HR-стратегій та розвиток цифрової адаптивності персоналу) та вектор управління якістю на основі даних (Data-driven management). Проведено комплексний аналіз динаміки розвитку гібридної освіти за період 2021–2026 років, що дозволило ідентифікувати етапи еволюції систем: від кризової адаптації до інституційної стабілізації. На основі статистичних індикаторів доведено кореляцію між інтелектуалізацією управлінських рішень (використання Big Data та AI) та підвищенням індексу задоволеності стейкхолдерів. Окрему увагу приділено аналізу цифрових траєкторій взаємодії суб’єктів освітнього процесу як інструменту предиктивного менеджменту, що дозволяє мінімізувати операційні ризики та оптимізувати використання ресурсного потенціалу закладу освіти. Сформульовано практичні рекомендації щодо реалізації стратегії цифрової зрілості, яка забезпечує інституційну стійкість та конкурентоспроможність освітніх систем у глобальному цифровому просторі.

The article explores the theoretical, methodological and applied principles of strategic management of innovative development of education in the context of global transformations. The emphasis is on the fact that in the context of systemic digitalization, the management of educational organizations is transformed from traditional administration to a model of strategic facilitation. The introduction of hybrid learning models is justified as a proactive response to dynamic changes in the external environment, which requires a complete reconfiguration of management processes. A model of transformation of educational systems through four priority strategic vectors is developed and justified: organizational and structural (reengineering of hierarchies into flexible matrix structures), resource and technological (optimization of investments in digital assets and transition to SaaS models), personnel (modernization of HR strategies and development of digital adaptability of personnel) and the vector of data-driven quality management (Data-driven management). A comprehensive analysis of the dynamics of the development of hybrid education for the period 2021–2026 was conducted, which allowed identifying the stages of system evolution: from crisis adaptation to institutional stabilization. Based on statistical indicators, the correlation between the intellectualization of management decisions (use of Big Data and AI) and an increase in the stakeholder satisfaction index was proven. Special attention was paid to the analysis of digital trajectories of interaction between subjects of the educational process as a predictive management tool, which allows minimizing operational risks and optimizing the use of the resource potential of an educational institution. Practical recommendations were formulated for the implementation of a digital maturity strategy that ensures institutional sustainability and competitiveness.