Антропометричні особливості кваліфікованих стрибунів у довжину як важливий чинник вдосконалення технічної майстерно

Abstract

Розширення знань щодо антропометричних особливостей кваліфікованих стрибунів у довжину виявляється винятково актуальним як стосовно науки, так і практики та потребує подальшого вивчення. Мета дослідження. Визначення антропометричних особливостей кваліфікованих стрибунів у довжину як важливого чинника вдосконалення технічної майстерності. Матеріали та методи дослідження. Методи: теоретичний аналіз і узагальнення джерел науково-методичної літератури, даних мережі Інтернет; аналіз статистичних даних (спортивний результат, маса та довжина тіла); моделювання; статистичний аналіз. Визначали масу та довжину тіла найсильніших стрибунів у довжину з моменту реєстрації світових рекордів і кращих за рейтингом спортсменів 2024 р. (n = 30), чемпіонів і призерів Ігор Олімпіад 1988–2024 рр. (n = 30), українських стрибунів у довжину різної кваліфікації – майстрів спорту міжнародного класу (МСМК, n = 30), майстрів спорту України (МСУ, n = 50). На основі отриманих даних розробляли узагальнені, групові моделі, які порівнювалися з індивідуальними значеннями довжини та маси тіла. Результати дослідження. Середні показники довжини тіла найсильніших стрибунів у довжину, зокрема переможців і призерів Олімпійських ігор (n = 58), становлять 1,85 м (S = 0,04 м), а маси тіла (n=36) – 76,42 кг (S = 6,59 кг). Дослідження показало, що серед майстрів спорту міжнародного класу (n = 30) та майстрів спорту України (n = 50) немає статистично значущих відмінностей у довжині тіла ( x = 1,83, S = 0,06 м) та масі тіла ( x = 74,33, S = 7,11 кг і x = 75,54, S = 6,87 кг відповідно, р>0,05). Визначені антропометричні характеристики провідних спортсменів світу та України дозволили створювати узагальнені та групові моделі, що дають змогу порівнювати їх із індивідуальними антропометричними показниками спортсменів. Висновки. Розроблено узагальнені моделі, що характеризують основні антропометричні показники великої групи стрибунів у довжину, й носять усереднений характер. Порівняння індивідуальних антропометричних показників спортсменів із узагальненою моделлю показало значні відхилення від середніх значень. Це підтверджує необхідність індивідуального підходу до вдосконалення технічної майстерності спортсменів з урахуванням їхніх антропометричних особливостей.

Expanding knowledge of the anthropometric characteristics of qualified long jumpers is extremely relevant for both science and practice and requires further study. The purpose of the study. To determine the anthropometric characteristics of qualified long jumpers as an important factor in improving technical mastery. Material and methods of the study. Methods: theoretical analysis and synthesis of sources from scientific and methodological literature, Internet data; statistical data analysis (sports results, body mass, and height); modeling; statistical analysis. The body mass and height of the strongest long jumpers were determined from the moment of world record registration, including the top-ranked athletes of 2024 (n = 30), champions and medalists of the Olympic Games from 1988 to 2024 (n = 30), and Ukrainian long jumpers of different qualification levels – Honored Masters of Sport n = 30), Masters of Sport (n = 50). Based on the obtained data, generalized and group models were developed and compared with individual body height and mass values. Results of the study. The average body length of the strongest long jumpers, including Olympic Games winners and medalists (n = 58), is 1.85 m (S = 0.04 m), while their body mass (n = 36) is 76.42 kg (S = 6.59 kg).The 10 study showed that among international-class sports masters (n = 30) and Ukrainian sports masters (n = 50), there are no statistically significant differences in body length ( x = 1.83 m, S = 0.06 m) and body mass ( x = 74.33, S = 7.11 kg and x = 75.54, S = 6.87 kg, respectively, p>0.05). The identified anthropometric characteristics of the world’s leading athletes and Ukrainian athletes have made it possible to create generalized and group models, enabling comparisons with individual anthropometric characteristics of athletes. Conclusions. Generalized models characterizing the key anthropometric indicators of a large group of long jumpers were developed and were found to be averaged in nature. The comparison of individual athletes’ anthropometric indicators with the generalized model revealed significant deviations from the average values. This confirms the necessity of an individualized approach to improving athletes’ technical mastery, taking into account their anthropometric characteristics.