Художньо-промислова робітнича освіта радянської України першої половини 1930-х рр.

Abstract

Мета статті: охарактеризувати на прикладі подільського регіону організацію навчання кваліфікованої робочої сили для художніх промислів у першій половині 1930-х рр., коли більшовицька влада намагалася уніфікувати професійну освіту. В основі методології дослідження архівна евристика та аналіз джерел щодо організації освіти кваліфікованих робітників художніх промислів у контексті нормативної бази функціонування професійної освіти. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній історіографії розглянуто діяльність школи промислово-кооперативного учнівства в художній кооперації, адже досі вивчалася вища та середня спеціальна художньо-промислова освіта; вивчено функціонування Клембівської школи промислово-кооперативного учнівства (1931–1941). Висновки. Художньо-промислова освіта радянської доби охоплювала також професійну підготовку нижчого технічного персоналу та робітників. Орієнтуючись на державну систему освіти, на тлі індустріалізації у першій половині 1930-х рр. більшовицька влада спробувала уніфікувати підготовку кваліфікованої робочої сили в промисловій кооперації за зразком промисловості. Школи промислово-кооперативного учнівства мали бути подібними до фабрично-заводських (ФЗУ), що не враховувало особливості підготовки працівників для художніх промислів, тому швидко було відновлено художню складову навчання. Створення школи при Клембівській артілі, що спеціалізувалася на вишивці, дозволило підготувати тисячі вишивальниць, обізнаних з південно-подільськими орнаментами та техніками вишивки, які поширили свої знання по території Вінницької області.

The objective of this article is to analyze, using the example of the Podillia region, the organization of training for skilled labor in the field of artistic crafts during the first half of the 1930s, a period marked by the Bolshevik regime’s efforts to standardize vocational education. The methodology is grounded in archival heuristics and source analysis concerning the structure and regulation of vocational training for workers involved in artistic crafts production. The scientific novelty of this research lies in its focus on the activities of the school of industrial-cooperative apprenticeship within the system of artistic cooperation – a subject previously overlooked in Ukrainian historiography, which has mainly concentrated on higher and secondary specialized art-industrial education. Particular attention is devoted to the functioning of the Klembivka School of Industrial-Cooperative Apprenticeship (1931– 1941). Conclusions. Artisanal and industrial education during the Soviet period extended to the vocational training of lower-level technical personnel and manual workers. In line with the state education system and against the backdrop of industrialization in the early 1930s, the Bolshevik authorities sought to standardize the training of skilled labor within the system of industrial cooperation, modeling it on industrial practices. Schools of industrial-cooperative apprenticeship were intended to resemble factory apprenticeship schools which failed to account for the specific training needs of workers in the artistic crafts sector. As a result, the artistic component of the training was soon reinstated. The establishment of the school affiliated with the Klembivka embroidery artel enabled the training of thousands of embroiderers well-versed in the ornamental motifs and embroidery techniques of southern Podillia, who went on to disseminate their knowledge throughout the entire territory of Vinnytsia region.