Екзистенційна самотність як рушійна сила жіночого персонажа в романі «Імітація» Євгенії Кононенко

Abstract

Стаття присвячена осмисленню ролі екзистенційної самотності як рушійної сили формування жіночих образів у романі «Імітація» Євгенії Кононенко. Мета статті – проаналізувати екзистенційний вимір роману Євгенії Кононенко «Імітація» в контексті проблеми імітації як філософського та психологічного феномена, простежити, як через систему жіночих образів розкривається тема самотності, відчуження і втрати автентичності сучасної особистості. У процесі наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, інтерпретація, порівняння, узагальнення, а також елементи герменевтичного й феноменологічного підходів. Результати дослідження висвітлюють у романі Є. Кононенко екзистенційну самотність, яка постає не як наслідок фізичної ізоляції, а як результат внутрішньої відчуженості в умовах світу, де панує імітація моральних і духовних орієнтирів. Зображене суспільство функціонує за законами симуляції, де щирість, істинність почуттів та справжність людських зв’язків втрачають сенс. Домінує культ успіху, а моральна істина підмінена поверхневою активністю й соціальними масками. У такому контексті самотність стає формою буття, відповідно, характеризується глибокою духовною кризою та дезорієнтацією особистості. Окрему увагу приділено жіночим персонажам як уособленням різних аспектів екзистенційної самотності. Мар’яна Хрипович репрезентує тип інтелектуальної жінки, яка, попри професійні здобутки й соціальну активність, виявляється духовно спустошеною. Її благодійна діяльність набуває рис фальшивої гуманності, позбавленої щирого етичного змісту. Нездатність до глибокого почуття, страх перед внутрішньою порожнечею та прагнення до контролю свідчать про втрату автентичного «я». Її смерть інтерпретується, як символічне завершення процесу розпаду особистості, що намагається жити за моделями імітації. Лариса Лавриненко, у свою чергу, втілює емоційно- чуттєвий тип самотності. Її спроби здобути любов і самоствердження через зовнішні зв’язки закінчуються глибшим зануренням у стан відчуження. Вона не здатна до справжньої близькості, що зумовлює її екзистенційну кризу. Отже, у романі «Імітація» екзистенційна самотність розкривається, як універсальний досвід сучасної жінки, яка, прагнучи самореалізації, втрачає духовну ідентичність у світі симулякрів. Практичне значення та її гендерних вимірів дослідження полягає в поглибленні розуміння екзистенційної проблематики в сучасній українській прозі.The article is devoted to interpreting the role of existential loneliness as a driving force in the formation of female characters in Yevheniia Kononenko’s novel Imitation. ŵe aim of the study is to analyse the novel’s existential dimension in the context of imitation as a philosophical and psychological phenomenon, and to trace how the theme of loneliness, alienation, and the loss of authenticity in the modern individual is revealed through a system of female characters. The study employs general scientific research methods, including analysis, synthesis, interpretation, comparison, and generalization, as well as elements of hermeneutic and phenomenological approaches. ŵe results demonstrate that in Kononenko’s novel existential loneliness emerges not as a consequence of physical isolation but as the result of inner alienation in a world dominated by the imitation of moral and spiritual values. The depicted society functions according to the laws of simulation, where sincerity, the authenticity of feelings, and genuine human connections lose their meaning. The cult of success prevails, while moral truth is replaced by superƵcial activity and social masks. In this context, loneliness becomes a mode of being and is therefore characterized by a profound spiritual crisis and personal disorientation. Special attention is paid to female characters as embodiments of various aspects of existential loneliness. Mariana Khrypovych represents the type of an intellectual woman who, despite her professional achievements and social activity, finds herself spiritually depleted. Her charitable work acquires features of false humanism devoid of genuine ethical content. Her inability to experience deep feeling, fear of inner emptiness, and striving for control testify to the loss of an authentic self. Her death is interpreted as the symbolic culmination of the process of personal disintegration experienced by an individual attempting to live according to models of imitation. Larysa Lavrynenko, in turn, embodies an emotional and sensual type of loneliness. Her attempts to gain love and self-aơrmation through external relationships result in an even deeper immersion in alienation. Her inability to achieve genuine intimacy leads to an existential crisis. Thus, in the novel Imitation, existential loneliness is revealed as a universal experience of the modern woman who, while striving for self- realization, loses her spiritual identity in a world of simulacra. The practical significance of the study lies in deepening the understanding of existential issues and their gender dimensions in contemporary Ukrainian prose.