Роль емпауермент-педагогіки у саморозвитку вчителя

Abstract

У статті розглянуто роль емпауермент-педагогіки в контексті саморозвитку вчителя. Підкреслюється, що сталий розвиток є одним із ключових напрямів у сучасній освіті, а світова спільнота закликає до орієнтації освітніх процесів на досягнення цілей сталого розвитку. Досвід розвинених країн підтверджує ефективність підходу, заснованого на педагогіці емпауерменту, як сучасної платформи для організації навчання. Методологія емпауерменту спрямована на глибоке усвідомлення людиною суті проблеми, стимулювання мотивації до самостійного пошуку ефективних рішень, набуття нових знань і досвіду, а також практичну реалізацію задуманого через взаємодію з оточенням. Автори аналізують освітнє середовище, використовуючи метод векторного моделювання, що складається з вимірів «свобода – залежність» і «активність – пасивність». На основі цього виділяють чотири основні типи освітнього середовища: догматичне, кар'єрне, безтурботне і творче. Особлива увага приділяється терміну «творчо-автономне середовище», яке вважається найбільш сприятливим для формування особистісної зрілості майбутніх педагогів. Також у статті визначено основні чинники, що стимулюють професійне зростання майбутніх педагогів. Зроблено висновок, що для успішного професійного зростання майбутніх педагогів у контексті сталого розвитку необхідне сприятливе психологічне середовище та опору на засади емпауермент-педагогіки, серед яких формування впевненості у власних силах, відповідальності, можливості самостійно ухвалювати рішення та сприяння розвитку ентузіазму.