Державна кадрова політика в системі публічної служби: теоретико-методологічна основа

Abstract

Обґрунтовано, що у процесі наукових досліджень виникає потреба у з’ясуванні та уточненні понять і термінів галузі публічного управління та адміністрування. Здебільшого, цей процес відбувається на основі вибору декількох тлумачень, наведених у публікаціях вітчизняних і зарубіжних учених, енциклопедичних та довідкових видань. Означений статичний підхід не охоплює повної картини сутності досліджуваного поняття, характеристики його змісту, виявленню істотних ознак, підходів, тим більше формулюванню нових переконливих дефініцій. Встановлено, що єдиного визначення «державної кадрової політики», зокрема що стосується публічної служби – немає. Дослідження еволюції сутності поняття «державна кадрова політика» в системі публічної служби за роки незалежності, засвідчують намагання вчених викласти її суть від найкоротшого до якомога повнішого, водночас громіздкого, місцями перевантаженого деталями, дефінітивного визначення. Аналіз наведених тверджень «державна кадрова політика» вказує на те, що автори по різному тлумачать, акцентують на різних аспектах та використанні низки класичних теорій і підходів, що безумовно відображаються у її змісті та загалом підтверджує багатоманітність підходів, систематизованих за допомогою табличного методу. Досліджуючи характеристики поняття «державна кадрова політика», усі визначені ознаки розмежовано на три складові, де перша – розкриває її зміст, друга – її спрямування, третя – характеризує об’єкт, на який вона спрямована. У чинному законодавстві у сфері публічної служби виявлено концептуальні зміни розуміння служби як діяльності. Зроблено висновок, що у цій частині державна кадрова політика має бути спрямована на модернізацію системи публічної служби. Встановлено, що науковці та практики позиціонують державну кадрову політику як стратегічну діяльність держави, яка має бути науково обґрунтована, цілеспрямована та розрахована на тривалий період. Результати дослідження слугували формулюванню дефініції «державна кадрова політика» в системі публічної служби.It is substantiated that in the course of scientific research there is a need to clarify and specify the concepts and terms of the field of public management and administration. For the most part, this process is based on the choice of several interpretations given in the publications of domestic and foreign scholars, encyclopedic and reference publications. This static approach does not cover the full picture of the essence of the concept under study, characterisation of its content, identification of essential features and approaches, let alone formulation of new convincing definitions. It is established that there is no single definition of “state personnel policy”, in particular, with regard to the public service. The study of the evolution of the essence of the concept of “state personnel policy” in the public service system over the years of independence shows that scholars have tried to present its essence from the shortest to the most complete, at the same time cumbersome, sometimes overloaded with details, definitional definition. The analysis of the above statements of the “state personnel policy” indicates that the authors have different interpretations, focus on different aspects and use a number of classical theories and approaches, which are certainly reflected in its content, which generally confirms the diversity of approaches systematised using the tabular method. When studying the characteristics of the concept of “state personnel policy”, all the identified features are divided into three components, where the first one reveals its content, the second - its direction, and the third - characterises the object to which it is directed. The author identifies conceptual changes in the understanding of service as an activity in the current legislation in the field of public service. It is concluded that in this part, the State personnel policy should be aimed at modernising the public service system. It is established that scientists and practitioners position the state personnel policy as a strategic activity of the state, which should be scientifically sound, purposeful and designed for a long period. The results of the study served to formulate the definition of “state personnel policy” in the public service system.