Доктринальні та правові підходи до становлення інституту правничої служби в Україні

Abstract

Здійснено спробу надати науково обґрунтовану характеристику процесу становлення правничої служби в Україні як складової державної служби на підставі аналізу нормативно-правового забезпечення та теоретичних напрацювань, виокремлення структурних складових цієї служби та їх співвідношення з іншими видами. Проаналізовано внесок вітчизняних науковців у розвиток досліджень класифікацій публічної та державної служб для визначення у ній місця правничої служби. Визначено дискусійні питання розроблених на сьогодні класифікацій державної служби, означено їх переваги та недоліки. Встановлена динамічність створення класифікацій державної служби засвідчує як відсутність однозначного розуміння понятійно-категорійного апарату, так і чітких критеріїв формування класифікацій. Представлено класифікацію публічної та державної служб, їх різновидів з урахуванням чинного законодавства та наведенням відповідних доктринальних положень. Акцентовано на відсутності у довідково-енциклопедичних джерелах терміну «правнича служба», проблематиці її виокремлення, спірних питаннях у науковій літературі. Обґрунтовано, що правнича служба, яка стосується професійної діяльності прокурорів і суддів, є складовою державної служби. З’ясовано тенденції трансформації ролі, місця та функціонального призначення прокуратури в Україні, зокрема у процесі конституційних змін. Виявлено істотні розбіжності функцій прокуратури, затверджених у нормах Конституції України та Закону України «Про прокуратуру». Спростовано висновок про амбівалентність природи діяльності на посаді Генерального прокурора України, оскільки чинне законодавство має бути взаємодоповнюваним, а не суперечливим. Спростовано підхід щодо розуміння прокуратури як органу державної влади, що суперечить класичному поділу влади на три гілки: судову, виконавчу та законодавчу. Розкрито сутність та особливості суддівської діяльності в сучасних умовах. Оскільки реалізація функцій прокурорської діяльності безпосередньо пов’язана із судами, а деякі з них виконуються лише в судах, обґрунтовано необхідність єдності прокурорської та суддівської діяльності як правничої служби у процесі забезпечення верховенства права у здійсненні правосуддя. Беручи до уваги доктринальні та правові підстави, з'ясовано існуючі підходи до правничої діяльності суддів і прокурорів, яка: не належить до служби; є одним із видів державної служби; є складовою публічної служби. Розкрито сутність терміну «правник», сформульовано дефініцію «правнича служба» та її ознаки.

An attempt has been made to provide a scientifically grounded description of the process of formation of the legal service in Ukraine as a component of the public service based on an analysis of legal support and theoretical developments, identifying the structural components of this service and their relationship with other types. The contribution of domestic scientists to the development of research into classifications of public and state services to determine the place of legal service is analyzed. The controversial issues of the civil service classifications developed today are identified, their advantages and disadvantages are outlined. The established dynamism of creating classifications of the civil service indicates both the lack of an unambiguous understanding of the conceptual and categorical apparatus and clear criteria for the formation of classifications. A classification of public and state services, their varieties, taking into account current legislation and the guidance of relevant doctrinal provisions is presented. The focus is on the absence of the term “legal service” in reference and encyclopedic sources, the problems of its identification, and controversial issues in the scientific literature. It is substantiated that the legal service, which concerns the professional activities of prosecutors and judges, is an integral part of the public service. The trends in the transformation of the role, place and functional purpose of the prosecutor's office in Ukraine, in particular, in the process of constitutional changes, have been clarified. Significant differences in the functions of the prosecutor’s office, approved in the norms of the Constitution of Ukraine and the Law of Ukraine “On the Prosecutor’s Office,” were revealed. The conclusion about the ambivalent nature of the activities in the position of the Prosecutor General of Ukraine is refuted, since the current legislation should be complementary and not contradictory. The approach to understanding the prosecutor's office as a body of state power is refuted, which contradicts the classical division of powers into three branches: judicial, executive and legislative. The essence and features of judicial activity in modern conditions are revealed. Since the implementation of the functions of prosecutorial activities is directly related to the courts, and some of them are performed only in the courts, the need for unity of prosecutorial and judicial activities as a legal service in the process of ensuring the rule of law in the administration of justice is justified. Taking into account doctrinal and legal grounds, existing approaches to the legal activities of judges and prosecutors have been established, which: do not relate to the service; include one of the types of civil service; are an integral part of the public service. The essence of the term “lawyer” is revealed, the definition of “legal service” and its characteristics are formulated.