Мозаїки в оформленні автобусних зупинок радянської України (кінець 1960-х – початок 1990-х рр.): історико-культурний контекст

Abstract

Мета статті – проаналізувати культурно-історичні чинники, які зумовили використання монументально-декоративних мозаїк в оформленні автобусних зупинок у радянській Україні наприкінці 1960-х – на початку 1990-х рр. Серед основних завдань – спроба визначити, як і чому реалізація радянської державної програми шляхобудівництва в УРСР обернулася результатом, виразно «національним по формі». Методологічну основу дослідження становлять історичний та культурологічний аналіз, прийоми та інструментарій постколоніальної критики, зокрема, деконструкції радянського наративу та переосмислення національної ідентичності. Наукова новизна статті полягає в комплексному аналізі історико-культурного контексту створення мозаїк на автозупинках радянської України. Висновки. Результати дослідження підтверджують, що мозаїки автобусних павільйонів кінця 1960-х – початку 1990-х рр. становлять важливе явище в українській культурі, оскільки вони сполучають у собі мову радянського модернізму та національні особливості візуальної української культури. Видається доцільним розглядати феномен цих мозаїк як культурно-історичний слід епохи з кількох позицій: як матеріальний речник реалізації соціально-економічної політики радянської держави; як оригінальну форму національного образно-художнього мовлення в умовах радянської міцніючої уніфікації; як прояв малої господарської і мистецької підприємницької взаємодії організацій та майстрів на місцях. Вибір на користь мозаїк для оформлення зупинок зумовлений низкою чинників: по-перше, наявністю сировини і виробничих потужностей для виготовлення керамічної плитки та смальти, задіяних у створенні мозаїк; по-друге, збереженням традицій школи українського монументального мистецтва; по-третє, підготовкою художньо-митецьких кадрів.The aim of the article is to analyze the historical and cultural factors that determined the use of monumental decorative mosaics in the design of bus stops in Soviet Ukraine in the late 1960s to the early 1990s. Among the main objectives is an attempt to identify how and why the implementation of the Soviet state road construction program in the Ukrainian SSR resulted in outcomes that were distinctly “national in form”. The methodological framework of the study is based on historical and cultural analysis, as well as the approaches and tools of postcolonial criticism, including the deconstruction of the Soviet narrative and the reinterpretation of national identity. The scientific novelty of the article lies in the comprehensive analysis of the historical and cultural context of the creation of mosaics at bus stops in Soviet Ukraine. Conclusions. The results of the study confirm that the mosaics of bus stop pavilions of the late 1960s to the early 1990s constitute a significant phenomenon in Ukrainian culture, as they combine the language of Soviet modernism with national features of Ukrainian visual culture. It appears appropriate to consider this phenomenon from several perspectives: as a material manifestation of the implementation of the Soviet state’s socio-economic policy; as an original form of national visual and artistic expression under conditions of increasing Soviet unification; and as an expression of small-scale economic and artistic entrepreneurial interaction between local organizations and practitioners. The choice of mosaics for decorating roadside small architectural forms was determined by several factors: first, the availability of raw materials and production capacities for ceramic tiles and smalt used in mosaic production; second, the preservation of the traditions of the Ukrainian school of monumental art; and third, the training of professional artistic personnel.