Постколоніальний вимір війни у романах «Половина жовтого сонця» Чімаманди Нгозі Адічі та «Ендлінг» Марії Реви

Abstract

У статті розглядається постколоніальний вимір війни у романах Чімаманди Нгозі Адічі «Половина жовтого сонця» (2006) та Марії Реви «Ендлінг» (2025). У дослідженні аналізується відображений художньо нігерійський та український досвіди війни крізь призму постколоніальної теорії, зокрема концепцій Едварда Саїда, Гомі Бгабги, Гаятрі Чакраворті Співак і Майкла Ротберга. Війна у романах постає не лише як політичний чи етнічний конфлікт, а як процес тривалого колоніального та імперського впливу, що формує колективну пам’ять, культурну ідентичність і міжпоколіннєву травму. У романі Адичі показано, як колоніальна спадщина та етнічні поділи в Нігерії спричинили катастрофу Біафри, а приватні історії героїв вплетені в матрицю масштабної державної катастрофи. Твір Реви висвітлює сучасну українську війну та імперській вплив росії через призму жіночого досвіду, гендерної експлуатації та глобального дисбалансу влади, зокрема в контексті діаспори та колоніального мовного спадку. За допомогою порівняльного аналізу проводяться типологічні паралелі між двома історичними контекстами: війна постає, як прояв структурного насильства колоніального минулого та простір формування нових моделей національної та культурної ідентичності. Водночас відмінності в моделях національної пам’яті, діаспорній перспективі та художніх стратегіях репрезентації травми підкреслюють унікальність підходів авторок та специфіку історико-культурних контекстів їхніх творів. Дослідження акцентує увагу на ролі літератури як інструмента опрацювання травматичного досвіду, відновлення голосу маргіналізованих суб’єктів і трансформації колективної пам’яті. Стаття має наукову новизну у висвітленні постколоніального аспекту війни та порівнянні українського та африканського історичних досвідів через художні тексти, які демонструють увагу до локальної історії, глобальної колоніальної спадщини та міжпоколіннєвої травми